Наразі триває пошук достойного найменування для 59 мотопіхотної бригади та його обговорення, як і в мережі Фейсбук.
Бійці з бригад, яка дислокується у Гайсині Вінницької області, підкреслили, що цей крок є найважливішим для усіх хлопців з бригади.
«Присвоєння почесних найменувань — одна з найвищих державних нагород. Багато військових частин уже носять ім’я видатних постатей чи подій. У нашій бригаді теж триває процес присвоєння, проте він є тривалим і потребує детального аналізу. Дуже важливо, щоб військова частина носила ім’я гідної особистості, адже під цим іменем воюватимуть наші хлопці».
Найбільше обговорюють кандидатуру Якова Гандзюка – українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань, отамана бригади армії УНР.
Трохи історичних фактів про цю історичну постать.
Яків Гандзюк
Яків Григорович ГАНДЗЮК (21 березня 1873, с. Багринівці, Подільська губернія – 27 січня 1918, Київ) — український військовий діяч часів Перших Визвольних змагань, полковник РІА (Російська імперія), генерал-майор (Тимчасовий уряд), отаман бригади армії УНР (Центральна Рада). Двічі Георгіївський кавалер, учасник Російсько-японської, I Світової та І Радянсько-української воєн.
Цікаві факти:
• мав велетенський зріст — понад 2 метри. Бувши офіцером вищого рангу, мав небезпечну звичку координувати дії військ, стоячи на весь зріст. На запитання, чому він так легкодумно ризикує життям, відповів: «На війні буває така мить, коли просто необхідно ставити „ва-банк“ своє життя, інакше переможцем буде противник»;
• носив пишну бороду, по-особливому розчесану на дві сторони;
• був неперевершеним майстром стрільби з револьвера. Тричі вигравав офіцерські змагання, нагороджений цінним подарунком від імператора Миколи ІІ;
• за час своєї військової кар’єри мав 9 поранень;
• володів 5-ма іноземними мовами, багато читав, добре орієнтувався у політиці. Не терпів зверхнього ставлення до рядових солдатів, був надзвичайно суворим до себе та в усіх вимірах кришталево чесною людиною. Характер мав рішучий, а ще залізну волю та виняткове вміння впливати на людей.
Нагороди:
орден св. Анни 4 ст., з написом на ефесі шаблі «За хоробрість»;
орден св. Станіслава 3 ст. з мечами і бантом;
орден св. Георгія 4 ст. -«…за видатну відвагу і розпорядливість, виявлену 25.02.1905 року біля сіл Санканцзи і Вазиє при прориві крізь ворога з прапором полку…». ;
орден св. Анни 3 ст.;
Георгіївська зброя — «…вступивши 12.10.1914 року в командування батальйонами, які перебували на лівому березі р. Вісли у фільварку Кемпа-Петровінська, провів розвідку в гаю, а потім вибив з окопів і гаю противника, який залишив по собі 50 вбитих і 89 полонених нижніх чинів і 1-го офіцера. 15.10.1914 р. блискуче керував бойовою частиною полку під час нічної атаки с. Павловіце, а до ранку 16-го числа опанував висоти на заході цього села…»;
орден св. Станіслава 2 ст. з мечами;
орден св. Володимира 4 ст. з мечами і бантом;
Medaille Militaire;
орден св. Володимира 3 ст.;
орден св. Станіслава 1 ст.
Фото Вікіпедія, сторінка фБ
