Порцеляну було винайдено в Китаї. Почали її виготовляти у другому тисячолітті до нашої ери. Але дійсно справжній фарфор з’являється у сьомому столітті нашої ери.
“Спочатку китайські майстри декорували вироби надзвичайно скромно. Вони захоплювались білосніжним черепком, прозорою поливою і тому ніякого розпису по поверхні не виконували. А вже в період монгольського завоювання – кінець ХІІІ початок XIV століття – з’являється розпис, який був привнесений ірландськими керамістами – це кобальтовий підполивний розпис, що потребував дуже високої температури випалу, 1400 °C. Тільки за таких умов сіра фарба ставала яскраво-блакитною, а іноді навіть із незвичайним фіолетовим відтінком”, = розповідають музейники.
Тематика розпису «кобальтом» має в собі складні орнаменти: геометричні, рослинні, квіткові.
Пізніше з’являються зображення стилізованих тварин, драконів, божеств, легендарних героїв і красунь.
Середина XIV – середина XVІІ століття – з’являється техніка випалу виробів двічі.
“У колекції Вінницького обласного художнього музею зберігаються зразки китайської порцеляни, що датуються XVІ-ХІХ століттями. Це чайний посуд, вази, серед яких до найбільш давніх (1572-1619 рр.) належить ваза-скринька, що зберігає традиційні для китайського мистецтва цієї доби форму і принцип декорування. Вона має круглий тулуб, декорований стилізованими рослинними мотивами у вигляді зігнутих гілочок з листками та плодами. Фриз виділений рельєфно, з орнаментом у вигляді ромбів. Кришка напівсферична, дзеркало якої оформлено у вигляді пейзажного мотиву”, – пишуть музейники.
В експозиції музею представлена камінна статуетка Гуань-інь – божество, що виступає здебільшого в жіночому образі і є покровителькою дітей та жіночої половини дому.
Статуетка має фронтальну композицію фігури жінки на підставці у вигляді квітки лотоса на стилізованих хвилях.
Декоративна ваза 1736-1795 років. Має овальну форму з невисокою шийкою, розширеним вінцем, дрібними квітами та листками, змієподібними драконами.