Як відомо з історії, наше місто під час визвольних змагань початку ХХ століття неодноразово переходило з рук в руки. Часто точилися бої, тому багато цвинтарів до сьогоднішнього дня залишаються невивченими або маловивченими.
І от сьогодні, команда Центра історії Вінниці оприлюднила результати колишнього цвинтаря по вулиці Стрілецькій
“Локалізовані військові поховання існували у Вінниці на Замості, Старому місті. Цей військовий цвинтар на мапі нанесений прямокутником. Він став найбільш потрібний восени-взимку 1919-1920 року. Тоді епідемія тифу викосила українське військо і зробила його недієздатним. Ми маємо приблизні цифри – це майже 9000 хворих на тиф, 90% з них загинули. Ймовірно, ця ділянка стала основним місцем масового поховання жертв епідемії, адже військовий шпиталь, що розміщувався у стінах військових казарм, був найбільшим у Вінниці. На початку 1920 р. тут було облаштовано близько 1000 ліжок для лікування хірургічних, соматичних та інфекційних хвороб. На кладовищі поблизу хоронили вояків Галицької Армії та Армії Української Народної Республіки. Зі спогадів вояків можна зробити висновок, що могили були, як індивідуальними, так і масовими. Поховання почали занепадати ще з перших десятиліть радянської влади. У 1970-х робітники 45-го заводу під час земляних робіт неодноразово натрапляли на кістки, пов’язуючи їх з Другою світовою війною”, – розповідає директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен”
Це найбільше поховання вояків Галицької Армії та Армії Української Народної Республіки, створеного у січні 1919 р. та знищеного у радянський період.
“Ми розпочали свою роботу у вівторок і фактично перший закладений шурф виявив поховання. Я хотів би подякувати дослідникам, які провели велику роботу, – це Олександр Федоришен, Євген Совінський – головний архітектор Вінниці. Вони зібрали багато свідчень і фактично наклали на карту місце знаходження кладовища. Наші дослідження майже один в один збіглися з місцем, які виявляються під час дослідження. Станом на сьогодні уже закладено понад 20 шурфів і виявлено декілька десятків поховань воїнів. Є поховання окремі та братські могили. Тільки невелика частина є на території цього кладовища, воно заходить далі на дорогу і відповідно до архівних даних основна його частина знаходиться на території 45 заводу. Першим етапом нашого дослідження буде встановлення меж кладовища на території військової частини, наступний етап – це дослідження на території 45 заводу. Але ми розуміємо, що наступний етап навряд чи буде в цьому році, адже потрібно узгодити ряд формальностей з заводом. Є версія встановлення меморіального комплексу саме тут, але все буде залежати від того скільки ми найдемо поховань. Дане кладовище, за архівними даними, є найбільшим кладовищем Галицької армії яке існує в Україні. Хочу подякувати Вінницькій міській раді, військовим та усім причетним за те, що ця експедиція стала можливою, і проводяться дослідження”, – каже директор Меморіально-пошукового центру Доля» Львівської обласної ради Святослав Шеремета.
Нещодавно велися громадські обговорення з перспективою використання земельної ділянки площею 7.1 гектар під будівництва житла для військових.
Однак, факти з розкопок говорять про поховання. Директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен зазначає, що не менш важливо встановити імена похованих вояків.
Отож, дивіться фоторепортаж та додані відеоматеріали та робіть висновки.
Автор фото, відео та текст: Марія Лук’янович
