Представники депутатського корпусу Вінницької області підняли проблему загальнонаціонального масштабу, яка гостро актуалізувалася на тлі повномасштабної агресії росії проти України. Йдеться про численні факти прихованої, або навіть явної пропаганди священниками УПЦ МП терористичного путінського режиму і злочинного «русского мира».
Наше видання «Новини Вінниці» звернулися до Вінницької облдради, експертів, представників духовенства з проханням прокоментувати резонансну ініціативу з точки зору перспектив схвалення документу і знешкодження впливу російського «православного талібану» в Україні.
Два релізи заборони: «уміркований та щирий»
Насправді йдеться про два різних звернення (і відповідно проєкти рішень Вінницької облради). Один документ розробила постійна комісія з питань освіти, релігії, культури, молоді та спорту Вінницької облради. В ньому міститься заклик до Президента України, Верховної Ради України й Кабінету Міністрів України «прийняти закон про заборону діяльності Української православної церкви в єдності з московським патріархатом та інших релігійних організацій з центром в країні-агресорі в Україні».
Колективним автором другого звернення виступила фракція політичної партії «Європейська солідарність». Цей документ передбачає більш радикальні алгоритми – не лише схвалення парламентом відповідного закону, а й накладення РНБО «санкцій на керівництво російської православної церкви в Україні, включаючи структурні підрозділи та організації»; скасування Мін’юстом статутів та державної реєстрації релігійних громад УПЦ МП та інші заходи.
На початку листопада ц. р. постійна комісія з питань освіти, релігії, культури, молоді та спорту підтримала на своєму засіданні документ власного авторства, пізніше дещо доопрацювавши його. Звернення ж у релізі депутатів фракції «ЄС» члени профільного органу «взяли до відома».
У даному контексті виникає низка запитань. Зокрема, наскільки легітимними й вичерпними виглядають пропоновані правові механізми для «остаточної й безповоротної» заборони УПЦ МП як, вочевидь, адептів «русского мира»? Якими є перспективи схвалення відповідного рішення на сесії Вінницької облради? А головне, в якому релізі розглядатимуть звернення депутати на сесії облради – в поміркованому, чи більш радикальному?
Що думають вінничани?
Слід зазначити, що чинний барометр суспільної думки щодо ймовірної заборони УПЦ МП в Україні цілковито синхронізується з відповідною ініціативою представницького органу Вінничини. В цьому сенсі облрада справді виглядає як послідовний виразник «голосу народу».
Про це, зокрема, свідчить низка опитувань, що їх провели вінницькі ЗМІ вслід за гучним анонсом депутатського звернення щодо УПЦ МП. Так, Телеграм-канал нашого видання опитав майже 5 500 власних респондентів, з яких аж 92 % підтримало заборону діяльності Української православної церкви московського патріархату в Україні.
Заборона: закон чи суд?
Критично оцінює ініціативу депутатів Вінниччини релігієзнавець Євген Савісько. В коментарі «Новинам Вінниці» він стверджує те, що механізм припинення діяльності УПЦ МП, запропонований в проєкті рішення Вінницької облради, нібито є незаконним. Експерт посилається на статтю 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», яка надає вичерпний порядок ліквідації та припинення діяльності релігійних організацій, в тому числі – за рішенням суду.
Пан Савісько пропонує інший алгоритм розв’язання даного «церковного» казусу. На його думку, припинити «враз» діяльність УПЦ МП неможливо, — адже її просто не зареєстровано як єдину юридичну особу. Тож, нібито цілком реалістично це зробити за рішеннями судів.
«Йдеться про кожну релігійну організацію (парафію, єпархіальне управління, монастирі і т. д.). Шлях тривалий, але іншого не має. Та й оскаржити судові рішення набагато більш складно, ніж рішення органів законодавчої чи виконавчої влади», — резюмує релігієзнавець.
Натомість, вінницький правник і адвокат Олександр Бахур, з котрим поспілкувалися «Новини Вінниці», назагал підтримує ініціативу місцевих депутатів. Зокрема, він позитивно оцінює правовий алгоритм заборони УПЦ МП, запропонований місцевими депутатами з фракції «Європейська Солідарність.
Пан Бахур переконаний: мовляв, коли йдеться про загрозу національній безпеці – а саме схожу ситуацію маємо в контексті діяльності цієї церкви в Україні, — то держава може навіть застосувати т. зв. ad hoc-процедуру. На думку правника, це може бути «спеціальний закон про заборону релігійної організації, діяльність якої загрожує державі, відповідні рішення РНБО, Кабміну, зокрема – Міністерства юстиції щодо скасування реєстрації УПЦ МП та її «філій», розірвання відповідних угод Міністерством культури щодо використання цією церквою пам’яток історії та архітектури (тієї ж таки Києво-Печерської Лаври!)».
«Саме такий алгоритм і пропонується депутатами Вінниччини в одному з проєктів звернення, і він виглядає найбільш реалістичним і дієвим», — вважає експерт. За його словами, цей юридичний пакет повністю відповідає нормам міжнародного права, зокрема, і Європейській конвенції з прав людини, згідно з якими у разі очевидних загроз національній безпеці, життю і здоров’ю громадян тощо, держава має право пропорційно обмежувати навіть свободу слову, релігії і т. д.
Центральний фігурант звернення – а саме УПЦ МП (вірніше, Вінницька Єпархія УПЦ), природно, рішуче засудив ініціативу вінницьких депутатів, назвавши її «провокацією» в своїй офіційній заяві, яку переповідати немає жодного сенсу «Новини Вінниці» також звернулися за оцінкою до Вінницько-Барської єпархії Православної Церкви України, втім, там утрималися від коментарів на цю тему.
Замість висновку. Отже, слово тепер – за Вінницької обласною радою. Також багато важить те, чи розглядатиметься й схвалюватиметься абстрактний заклик до центральної влади, чи все ж таки в тексті буде запропоновано комплексний правовий механізм заборони УПЦ МП.
Далі, сподіваємося, належним чином відреагує керівництво держави. Також сподіваємося, що ця відповідь не буде на кшталт низки пустопорожніх відписок на народні петиції. Адже, ситуація також і з гібридною агресією москви проти України за допомогою псевдорелігійних інструментів вже давно перетнула «межу кипіння». Це – пряма загроза нашій національній безпеці.
Андрій КОВАЛЕНКО