У складних періодах особливо цінно звертатися до історії, шукати відповіді у творах улюблених авторів та дивуватися, що багато з того, через що ми проходимо зараз, так чи інакше передбачили наші пращури. Сьогодні в нашій добірці — п’ять культових українських історичних романів, які варто прочитати кожному українцеві.
“Маруся Чурай”, Ліна Костенко
Цей роман приніс світову славу українській поетесі, а також отримав Шевченківську премію у 1987 році. Твір приурочений до постаті Марусі Чурай, видатної української піснярки, і розповідає про її долю на тлі бурхливих історичних подій XVII століття. Емоційний, ліричний роман у віршах порушує цілу низку тем: філософію любові, включаючи невдалий її варіант; зраду; духовне багатство українців; та долю митця як голосу свого народу. Це ідеальний твір для читання у бурхливі часи, які ми зараз переживаємо, щоб підтримати віру у перемогу та щасливе майбутнє українців. Рекомендуємо розглянути замовлення подарункового видання 2018 року із чудовими ілюстраціями Владислава Єрка, яке випущено видавництвом “А-ба-ба-га-ла-ма-га”.
“Чорна рада”, Пантелеймон Куліш
“Чорна рада” — перший історичний роман українською мовою, над яким його автор, український письменник, мовознавець, автор першого українськомовного букваря Пантелеймон Куліш працював понад 10 років. Першу версію роману автор написав російською в 1846 році, згодом створив український текст, але світ він побачив тільки в 1857-му, адже в 1847 році Куліша заарештували й відправили в Тулу через справу Кирило-Мефодіївського братства.
“Сад Гетсиманський”, Іван Багряний
Його твір “Сад Гетсиманський”, написаний у 1948—50 роках, визначається як один із найзапам’ятовуваніших текстів в українській літературі про політичних в’язнів і тортури. Це автобіографічний наратив, що розповідає про події, які відбулися з письменником у 1932 році в Харкові, коли його арештували за “проведення контрреволюційної агітації”. Леся Горовиць провів приблизно 6 років у в’язницях та на засланні, три з яких — у таборах на далекому сході. Дія роману розгортається в Харкові, в в’язницях на Раднаркомівській та Холодній горі, де сам письменник перебував. Основні персонажі — родина сільського коваля Якова Чумака, чий син стає жертвою сталінського режиму. Назва твору відсилає до Біблії, адже Сад Гетсиманський — це місце передсмертних молитов Ісуса Христа.
“Марія”, Улас Самчук
Твір Уласа Самчука присвячений “матерям, що загинули голодною смертю в роках 1932—1933” в Україні. Це фактично перший український твір про Голодомор 30-х років: його було написано в 1933 році, по слідах подій, на основі свідчень людей, що пережили Голодомор в Україні, та вперше опубліковано в 1934 році в “Українській Бібліотеці”, а згодом і за кордоном. Офіційно в Радянському союзі книжка була під забороною і вийшла тільки в 1991 році в Києві. Автор роману Улас Самчук — письменник і редактор, член уряду УНР у вигнанні, який входив до ОУН та з 1920 років жив у Європі — спершу в Німеччині, потім у Польщі та Чехословаччині. В романі “Марія” він малює долю селянки Марії, що втрачає дітей через голод. “Найстрашніша смерть — це смерть від голоду”, каже героїня роману.
“Собор” Олесь Гончар
Дії роману розгортаються протягом літа в робітничому селищі Зачіплянка на березі Дніпра, що становить прототип для автора в особі Івана Гончара, який натхненно описує своє рідне село на Дніпровщині. Розглядаючи важливу тему духовності в сучасному світі, Гончар змальовує дві різниці людей: тих, хто протистоїть, щоб зберегти “собори душ”, таких, як Роман Баглай, та тих, хто не має жодних святих цінностей. Основна ідея торкається собору, який символізує духовність народу. Цей глибокий та захоплюючий роман постійно набуває нових значень для кожного покоління, що відкриває його для себе.