Артем Пиндик до повномасштабного вторгнення працював у сфері IT. Він не проходив строкову службу, був цілком і повністю цивільною людиною. Проте, 24 лютого життя вінничанина змінилось. У зоні бойових дій провів 16 місяців, наразі вийшов у резерв.
Про свій шлях військового, мобілізацію та майбутнє України Артем розповів «Новинам Вінниці».
Яким був початок повномасштабного вторгнення для тебе?
У мене було таке прагматичне мислення. Є варіанти: позитивний і негативний. Негативний варіант – це буквально через декілька днів я без підготовки їду на фронт. А позитивний – у мене є можливість чомусь навчитись, і потім я їду на фронт.
Як твоя сім’я сприйняла рішення вступити до війська?
Як ти потрапив на фронт? Який варіант з двох чекав на тебе?
Тому, коли мені хтось каже, що всі, хто хотів піти,вже пішов,що змусити людей воювати неможливо. Я не погоджуюсь. Бо є дуже круті випадки, коли люди з різними поглядами і бажаннями вступали до лав ЗСУ і добросовісно виконували свої завдання.
Тобі було страшно? Чого саме боявся?
Що повинно статись, щоб у людей змінились переконання?
Тобто йти до війська – це прагматичне рішення для громадянина?
Що потрібно робити, аби в майбутньому не виникало питань в разі воєнного конфлікту? Щоб українці без сумнівів ставали на захист своєї держави?
Потрібно починати змінювати суспільство зі шкільної парти. Коли у вас такий ворог, який сторіччями хоче вас знищити, то єдиний спосіб жити в мирі – це бути завжди готовими.
Що буде перемогою?