Родини загиблих, об’єднані спільним болем і спільною гордістю, прикрашають Алею Слави іменними сакурами.
Як зазначила голова Ради родин загиблих Захисників та Захисниць Вікторія Колмикова – це квітучий маніфест того, що материнська любов є сильнішою за смерть.
Кожна із сакур тепер має свій особливий, святий оберіг. На їхніх гілках гойдаються унікальні дзвоники, виготовлені з відстріляних гільз.
На кожному з них чітко, назавжди викарбувано найрідніше ім’я або позивний Захисника чи Захисниці.
«Замисліться над цим надзвичайно сильним, сакральним символом: залізо, яке виплавлялося і призначалося для вбивства, руйнації та темряви, пройшовши через пекло війни, переродилося. Материнські руки й душі перетворили його на ніжний, іменний дзвоник», – зазначила у дописі Вікторія Колмикова.
