Поранений майор з «Червоної Калини» став спортсменом-стрільцем

Коли війна приходить у наше життя – вона змінює все. Вона випробовує характер, силу духу і готовність боротися до кінця. Для майора Дмитра Гунька, бойового офіцера бригади “Червона Калина”, ці випробування стали частиною життєвого шляху.

Про це йдеться у дописі на сторінці 14 штурмової бригади НГУ «Червона Калина» з Вінниччини.

Він отримав три тяжких поранення, в його праву руку встановили спеціальний протез, але гвардієць не втратив головного – жаги до життя і боротьби. І саме ця жага привела його до перемоги: він здобув перше місце у відкритому чемпіонаті Вінниці з кульової стрільби серед ветеранів.

Його бойовий шлях розпочався у 2014 році. Дмитро брав участь у звільненні Харківської обласної державної адміністрації, а згодом виконував бойові завдання в зоні АТО/ООС. Саме тоді він вперше відчув, що таке справжня війна і наскільки важливо боротися за свою країну.

Повномасштабне вторгнення застало майора Гунька вже на бойових позиціях – він виконував завдання в місті Волноваха, Донецької області. Там він отримав своє перше поранення – під час мінометного обстрілу осколок вразив ногу. Однак Дмитро не залишив поле бою, продовжуючи битися за Україну.

Згодом він разом із побратимами обороняв Сіверськодонецьк, де кожен день міг стати останнім. Потім – штурм Білогорівки. Під час однієї з ворожих атак він отримав нове поранення – цього разу уламок, скинутий дроном, пробив шолом і вразив голову. Після тривалого лікування він знову повернувся до строю.

Командування довірило йому роту, яка виконувала завдання на Запорізькому напрямку. Там, під час штурму ворожих позицій, його знову поранили – вибух міни серйозно пошкодив праву руку. Лікарі змогли її врятувати, але прийшлось протезувати.
Попри такі випробування Дмитро не дозволив собі зламатися.

Протезована рука – не кінець. Для Дмитра це виявилося додатковим викликом, який можна і треба здолати. Гвардієць знайшов для себе нову ціль – спорт. Змагання зі стрільби стали його способом відновлення як фізичного, так і морального. Тренування допомогли не тільки повернути точність і концентрацію, а й відчути, що життя триває, що перемоги можливі навіть після найтяжчих втрат.

Змагання для ветеранів та воїнів з протезами – це не просто спорт. Це реабілітація, психологічне відновлення, повернення віри у власні сили. Це можливість знову відчути смак боротьби і перемоги. Вони показують, що війна може забрати багато, але не здатна відібрати найголовніше – силу духу.