Повітряні сили ЗСУ підтримали вінницький проєкт «Книга Героїв»

Саме для того, аби ніхто із воїнів не перетворився просто на статистику гірких втрат, у Вінниці презентували онлайн-меморіальний проєкт «Книга Героїв». Ідея – амбітна. Зберегти пам’ять про кожного та кожну, хто віддав життя за Україну. Поки що географія проєкту обмежується Вінницьким регіоном, та організатори не відкидають ідеї вийти на всеукраїнський рівень.

Як повідомили у Командуванні Повітряних сил ЗСУ, на презентацію проєкту запросили військовослужбовців місцевої бригади транспортної авіації, які, разом із побратимами воюють і в небі, і на землі — на лінії фронту. Вони зауважили, що в кожного нині – своя книга пам’яті…

«Мої побратими – люди честі, – коментує Олег, один із льотчиків бригади. – І вони люблять свою роботу. Проте вона небезпечна, важка і не пробачає помилок… На жаль, не усі побратими повертаються із бойових вильотів… І хочеться, аби про цих людей пам’ятали не лише ми та родини хлопців, хочеться, аби їх прізвища вивчали у школах, аби про них читали у книгах, аби ними пишались…».

Збереження пам’яті — кропітка і важка праця. Та організатори запевняюсь, що усі журналісти, які долучились до справи, працюють на волонтерських засадах.

Проєкт підтримали благодійний Фонд «МХП-Громаді», громадське об’єднання “Ми-Вінничани”, ГО Центр соціального-політичного моніторингу «Вектор» та медіахолдинг «Новини Вінниці».

Хоч проєкт і називається «Книга Героїв» організатори акцентують, що не зважають на наявність державних нагород у захисників. Наголошують, що вони – всі герої.

«Наш проєкт — нагадування про вкрай високу ціну, яку платить Україна за свою незалежність, — резюмує співорганізатор проєкту Сергій Кудлаєнко. — Сподіваємось на підтримку не лише журналістів, а і усіх небайдужих українців, які підтримують нашу ініціативу і розкажуть нам історії своїх друзів та близьких».

Це – не просто архів чи база даних героїв. А зворушливі розповіді про подвиги героїв, спогади про них рідних та побратимів…

«Війна закінчиться, а наших друзів уже не повернути. Ми досить часто буваємо на лінії розмежування із волонтерською допомогою. Кожного разу переконуємось, наскільки сильні та мужні люди нас захищають. На жаль, маємо втрати… Але і маємо обов’язок, аби ці втрати не залишились сухими рядками… Тому ми і створили майданчик для збереження пам’яті про кожного. Відверто кажучи, ми надзвичайно не хотіли робити цей проєкт, бо емоційно — це дуже важко. Важко усвідомлювати, що стільки прекрасних людей загинуло у цій війні», – пояснює співорганізатор проєкту Микола Філонов.