Вінницька область нині закріплює кращі позиції на волейбольній карті України. Завдяки активній роботі нової команди ГО «Вінницька обласна федерація волейболу» вдалося не лише продовжити традиції, а й зробити серйозні кроки вперед у розвитку цього виду спорту. Зміни охопили всі рівні – від дитячого та аматорського волейболу до професійних команд, які представляють регіон на всеукраїнських і міжнародних змаганнях.
Провідну роль у цьому процесі відграє всебічна та системна підтримка компанії МХП та Благодійного фонду «МХП-Громаді» вже протягом багатьох років. Вони особливо розуміють важливість створення правильних можливостей для молоді.
Про досягнення, виклики та майбутні перспективи розвитку волейболу на Вінниччині ми поговорили з Президентом ГО «Вінницька обласна федерація волейболу» Володимиром Романюком. Він поділився своєю оцінкою змін, які вже відбулися, та розповів, які амбітні цілі ставить федерація на майбутнє.
Володимире, розкажіть, будь ласка, які напрями волейболу нині розвиваєте у Вінницькій області?
Розпочну із самого свіжого – про дитячий волейбол. Останні місяці стали важливими для волейбольної спільноти Вінниччини. Упродовж десяти тижнів поспіль проходили змагання в межах «Обласної дитячої ліги», які охопили майже всі куточки області. Щотижня до Вінниці приїжджало від шести до дев’ятнадцяти команд, а загальна кількість учасників сягнула двох тисяч. Це не просто статистика, а історія кожної команди, кожної дитини, яка виходила на майданчик і боролася за перемогу.
Серед 20 тисяч дітей з районів, за підрахунками федерації, кращі за результатами місцевих змагань отримали шанс взяти участь у великому спортивному заході. До фінального етапу прибули 150 команд, що налічують близько 2000 учасників.
Вперше в історії області шість збірних команд взяли участь у Чемпіонаті України серед дітей. Це рекордна кількість для нашого регіону. Крім того, після п’ятирічної перерви до Вінниці повернулися Всеукраїнські дитячі чемпіонати, що є показником відродження волейбольних традицій. Особливо приємно, що юні вінничанки вже встигли заявити про себе на міжнародній арені, ставши переможцями Східноєвропейської волейбольної ліги серед кращих команд своїх країн.
Важливим кроком стало створення першого в Україні спортивного класу з волейболу на базі «Вінницького ліцею №10». Це інвестиція в майбутнє, яка дозволить талановитим дітям поєднувати навчання з професійним спортом.
Які досягнення мають дорослі спортсмени?
Окрема гордість Вінниччини – три професійні клуби, які гідно представляють область у Чемпіонаті України. Жіноча команда «Добродій – Медуніверситет – ШВСМ» та чоловічий «МХП Ладижин» виступають у Суперлізі, а «МХП – КОЛОС» бореться у Вищій лізі. Завдяки їхнім перемогам вінницький волейбол звучить на всю країну.
Безсумнівно, найяскравішими подіями цього сезону стали матчі Кубка України серед чоловіків. На шляху до фіналу наші хлопці провели кілька важливих ігор, і однією з них стала зустріч 24 січня у Вінниці, де «МХП Ладижин» здолав свого головного конкурента у боротьбі за вихід до «Фіналу чотирьох» – полтавський ВК «Решетилівка». Ця команда, що мала у своєму складі легіонерів з Куби, Колумбії та Пуерто-Ріко, вважалася дуже серйозним суперником. Проте вінничани показали клас, здобувши впевнену перемогу 3-0.
А вже 9 лютого в Городку відбувся фінал Кубка України, який став справжнім випробуванням і для нашої команди, і для суперників із «Епіцентр-Подоляни». Це був неймовірний поєдинок, що тримав усіх у напрузі до останнього розіграшу. Фінальна гра виявилася не тільки захопливою, а й непередбачуваною, адже навіть попри досвід і потужний склад суперників з “Епіцентр-Подоляни”, наша команда — “МХП-Ладижин-ШВСМ-Колос” — продемонструвала справжню волю до перемоги та неймовірну командну злагодженість.
Цей Кубок України, без сумніву, став неймовірним випробуванням і для нашої команди, і для суперника. Всі очікували, що “Епіцентр-Подоляни” будуть домінувати, адже вони мають потужний склад і досвід у таких титульних поєдинках. Але те, що продемонстрували вінничани, стало справжнім тріумфом волі й майстерності.
У стартовому сеті, звісно, ми бачили перевагу “Епіцентра-Подолян”, вони почали потужно, розривали наш захист своїми атаками. Однак, після першої перерви, наша команда просто змінила хід гри. Вони почали додавати у психологічній стійкості, стали дисципліновані, і в другому та третьому сетах показали свій характер, міць та жагу до Перемоги.
Особливо хочу відзначити гру Михайла Якушенка, який вийшов на майданчик і насправді став незамінним для нашої команди. Його спортивні здібності були просто на висоті. Не можна не згадати й Сергія Міщенка, який був чудовим у “другому темпі”, а Ілля Поліщук знову підтвердив свою репутацію одного з кращих асистентів. Борис Яковлєв також продовжував грати на високому рівні, не підводячи команду в захисті.
Дійсно, ми показали командний дух і зрозуміли, що в таких іграх важливо не тільки фізичне виконання, але й психологічна готовність. Це була не просто гра, а поєдинок титанів, я б сказав, навіть, характерів, і ми не піддалися, хоча й були в складній ситуації. Кожен із хлопців на майданчику віддавав себе на 100%. Ми боролися, були на рівних із дуже сильною командою, і це, без сумніву, свідчить про великий потенціал нашої команди. Не вдалося виграти, але я пишаюсь тим, як ми виступили, як зуміли дати справжній бій найкращим у країні.
Але волейбол на Вінниччині – це ж не лише про професіоналів. Розкажіть, будь ласка, про команди-аматорів.
Тут теж маємо чималі здобутки. Відкритий чемпіонат міста зібрав 24 аматорські команди, а в Чемпіонаті області «Волейбольна ліга Поділля» дев’ять колективів змагаються за головний трофей. Кожен матч – це спортивне свято, де гравці демонструють майстерність, а вболівальники – неймовірну підтримку.
Аматорський волейбол – це вже не просто спорт, а можливість для кожного долучитися до улюбленої гри, незалежно від віку чи фізичної підготовки. Але особливо важливим досягненням стало залучення Вінниччини до проєкту з адаптивного волейболу. На базі «Інваспорту» була створена команда з ветеранів, які отримали поранення або втратили кінцівки, захищаючи Україну. Вони вже демонструють високі результати на всеукраїнському рівні та є справжнім прикладом незламності духу.
Адаптивний волейбол для захисників – це не просто гра. Це можливість залишатися частиною команди, відчувати підтримку побратимів і доводити собі, що жодні обставини не можуть зламати силу духу. На майданчику всі рівні – тут немає місця жалю чи обмеженням, лише азарт, командна робота та жага до перемоги. Волейбол допомагає ветеранам повернутися до активного життя, адаптуватися до нових умов і не почуватися ізольованими від суспільства. У грі вони знову відчувають свою значимість, здатність боротися та перемагати – тепер уже на спортмайданчику.
Цей рух уже приносить великі здобутки. Яскравим прикладом є наш земляк Євген Савченко, який став віце-чемпіоном Срібної Євроліги з волейболу сидячи у складі національної збірної України. Ці змагання проходили 7-9 лютого у французькому Ліоні, де українці продемонстрували блискучу гру, перемігши команди Великої Британії, Італії, Франції та Сербії з рахунком 3:0. Лише у фіналі наші спортсмени поступилися чинним чемпіонам Європи – збірній Боснії і Герцеговини. Це величезне досягнення як для всієї команди, так і для Вінниччини, яка тепер має свого представника серед кращих волейболістів сидячого волейболу Європи.
Хочу додати, що залучення військових до волейболу – це ще й соціальний сигнал. Ми показуємо, що ці люди не забуті, що їхня боротьба і жертовність не марні. Їм не просто співчувають – їм створюють можливості, щоб вони могли реалізовувати себе, бути активними й відчувати, що їх цінують не лише за подвиги на війні, а й за досягнення в мирному житті.
Не можу залишити поза увагою й те, що всі ці ініціативи активно підтримує МХП через програму «МХП Поруч». Вона спрямована на допомогу ветеранам та членам їхніх родин не лише в межах підприємства, а й громад та областей загалом, де компанія веде свою діяльність. Завдяки підтримці благодійного фонду «МХП-Громаді», створення адаптивних команд стало можливим. І сьогодні ветерани з Вінниччини досягають серйозних результатів на різних спортивних рівнях. Їхній приклад доводить, що спорт – це не лише фізичний розвиток, а й сила духу, братерство та віра в себе.
Окрім адаптивного волейболу, аматорський рух у нашому регіоні охоплює чимало ініціатив. Розкажіть про них.
Так, тут теж маємо чимало досягнень. Хочу відзначити відкритий чемпіонат міста Вінниці серед чоловічих та жіночих команд. Він зібрав 18 та 6 команд відповідно. Щонеділі спортсмени-аматори виходять на майданчик, щоб не лише змагатися за перемогу, а й отримати задоволення від гри, підтримати командний дух та популяризувати волейбол серед широкого кола гравців. Ще одним вагомим етапом розвитку аматорського спорту стала «Волейбольна ліга Поділля». Це чемпіонат області, який об’єднав 9 команд і дав можливість любителям волейболу спробувати свої сили у справжньому турнірі. Ліга стала важливою подією для спортивної спільноти, адже дозволяє не лише підтримувати гарну фізичну форму, а й розвивати регіональний волейбол.
Особливо хочеться відзначити ветеранів спорту, які не втрачають інтересу до гри. Для них у цьому сезоні було розпочато низку змагань, які допомагають підтримувати фізичну активність, об’єднують покоління та передають досвід молодшим гравцям.Таким чином, волейбол на Вінниччині – це не лише професійний спорт, а й доступна можливість для всіх бажаючих займатися улюбленою грою, незалежно від віку, рівня підготовки чи життєвих обставин.
Не можу не згадати про відродження волейбольних турнірів, присвячених пам’яті видатних тренерів Вінниччини. Меморіали Андрія Піотровського та Якова Ясевича об’єднали спортсменів різних поколінь. А вже цього року планується відновлення турніру пам’яті Олександра Бондаренка, що стане ще одним кроком у збереженні історії вінницького волейболу.
Вас призначено на посаду Президента ГО «Вінницька обласна федерація волейболу» влітку минулого року. Чому вирішили піти в спорт?
Спорт був невід’ємною частиною всього мого життя. У шкільні роки я завершив навчання в Теплицькій ДЮСШ з волейболу. Пізніше, навчаючись в університеті, став чемпіоном України серед вищих навчальних закладів, що стало важливим етапом у моїй спортивній кар’єрі. Саме тому, коли мені запропонували посаду Президента ГО, не було жодних сумнівів. Це було дуже близько мені, адже волейбол — не просто спорт, це стиль мого життя. Кожен раз, коли я відвідую змагання, як Президент, я все одно відчуваю себе частиною гри. Коли я на трибуні арени, я не просто спостерігаю, а живу цією грою, я відчуваю себе одним із гравців. Мене дуже тішить, що я можу поєднувати дві свої улюблені справи: керувати спортивною організацією та працювати в МХП, компанії, яка також підтримує спорт. Це гармонійно доповнює одне одного і дає можливість реалізовувати мої спортивні ідеї в широкому контексті. Волейбол — це ж не тільки фізична гра, це гра для ерудованих людей. У матчі, який триває 2,5 години, гравець контактує з м’ячем лише 30 секунд. Весь інший час — це стратегія, роздуми, прийняття рішень. Саме тому волейбол навчив мене важливої життєвої навички — вміння швидко і правильно приймати рішення. Вміння бачити ситуацію з різних кутів та діяти в умовах постійної зміни обставин є необхідним не тільки на майданчику, але й у житті. Цей досвід у волейболі допомагає мені в роботі, в ухваленні важливих рішень та в пошуку відповідей на складні життєві ситуації. Спорт зміцнив мою здатність долати труднощі та залишатися зосередженим на результаті. І я впевнений, що саме це вміння знайти рішення і діяти в команді допомагає не тільки в спортивних досягненнях, а й у житті.
Чи пов’язуєте Ви своє призначення із успіхом ВК «МХП-Ладижин»?
ВК «МХП-Ладижин» — це не просто команда, це наша гордість, і я дуже радий, що маю можливість бути частиною її успіху. Я в МХП давно, і ця компанія вже стала моєю другою родиною. Мені приємно, що, працюючи в МХП, я маю можливість сприяти розвитку не лише бізнесу, а й підтримувати спортивні ініціативи, зокрема у волейболі.
Можна, звісно, присвоювати собі чужі успіхи, але я більше ціную, коли ми досягаємо результату разом. Це командна робота — від тренерів до гравців, від менеджерів до партнерів. Саме в цьому я бачу справжню цінність. Кожен успіх «МХП-Ладижин» — це результат злагодженої співпраці та спільних зусиль, і я пишаюсь тим, що маю можливість бути частиною цього процесу.
Ми разом працюємо над тим, щоб команда ставала сильнішою, а розвиток волейболу в регіоні — стабільним та успішним. Успіхи ВК «МХП-Ладижин» — це не тільки досягнення спортсменів, а й колективу людей, які підтримують їх на кожному кроці. Я бачу свою роль у цьому процесі як важливу складову, адже коли ми працюємо разом, ми можемо досягти високих вершин.
Як війна вплинула на спорт та його розвиток?
Війна суттєво вплинула на розвиток спорту в Україні та Вінниччини зокрема. Перш за все, бойові дії спричинили значні руйнування спортивної інфраструктури, пошкодження спортивних об’єктів, стадіонів і тренувальних баз. Це ускладнило проведення змагань, тренувань і розвитку фізичної культури на місцях. Чимало спортсменів пішли добровольцями чи мобілізували. Не секрет, що через війну було скасовано або перенесено багато турнірів, чемпіонатів та міжнародних змагань. Деякі з них не вдалося провести через безпеку учасників або відсутність фінансування, яке стало проблематичним у результаті економічної ситуації. Дісталося і вінницькому спорту. Одним із прикладів є скасування або перенесення важливих турнірів, таких як турнір пам’яті Олександра Бондаренка. Однак незважаючи на ці труднощі, розвиток спортивної інфраструктури не зупинено. У Вінниці активно реалізується програма розвитку фізичної культури і спорту, організовуються змагання з адаптивного спорту для ветеранів.
Хочу зауважити, що одним із важливих учасників спортивного життя Вінниччини є МХП, і це не через те, що я там працюю. Це об’єктивне ставлення до сьогодення та вкладу цієї компанії в розвиток регіонального спорту. Завдяки постійній підтримці МХП та розвитку професійних волейбольних команд, команди «МХП – Ладижин» та «МХП – КОЛОС» беруть участь у змаганнях Суперліги та Вищої ліги, показуючи важливість підтримки професійного спорту в умовах війни. Багато представників спортивної спільноти, пов’язаних з МХП, активно залучені до розвитку спорту серед дітей, ветеранів та аматорів.
З гордістю можу сьогодні розповідати про відкриття двох адаптивних клубів для ветеранів та людей з інвалідністю в Тростянці та Бершаді. Це надзвичайно важливий крок для підтримки тих, хто цього потребує, і я дуже радий, що МХП змогла долучитися до цієї ініціативи. Тростянецький клуб розташований у місцевому центрі фізичної культури і спорту, а Бершадський — на базі спортивної школи. Ці клуби створені не тільки для тренувань, але й для реабілітації ветеранів, їхньому спікуванню між собою, що є важливим для повернення до цивільного життя.
Ці клуби стали результатом перемоги у конкурсі «Час діяти, Нестримні» і отримали грантову підтримку від благодійого фонду “МХП-Громаді” в межах програми реінтеграції ветеранів «МХП Поруч». Для нас це велика честь бути частиною цієї ініціативи.
Які Ваші плани на 2025, як Президент ГО «Вінницька обласна федерація волейболу»?
Скажу точно, все будемо робити спільно, бо волейбол – це командна гра і мої дії, без участі моєї команди нічого не варті. Ми хочемо створити більше можливостей для тренувань та змагань, забезпечити сучасні спортивні майданчики, на яких як аматори, так і професіонали зможуть вдосконалювати свої навички.
Також я буду активно працювати над залученням молоді до волейболу. Для нас важливо, щоб все більше дітей та підлітків мали можливість займатися цим спортом. Для цього плануємо розвивати волейбольні секції, організовувати різноманітні турніри та заходи для молодих спортсменів, аби вони могли розкрити свій потенціал та рухатися до великих досягнень.
Ще одне важливе завдання – це подальший розвиток адаптивного волейболу, особливо для наших ветеранів. Я дуже пишаюсь тим, що наші ветерани –волейболісти вже досягають значних результатів на всеукраїнських змаганнях. Надалі робитиму все можливе, щоб підтримати все це: надаючи можливості для реабілітації та соціальної адаптації через спорт. Робитимемо все, аби спорт, а особливо волейбол, на Вінниччині розвивася.
