Шукачі скарбів знайшли на Вінниччині унікальний історичний артефакт

Нещодавно у закритих спільнотах “копачів”, так ще називають «чорних археологів», оприлюднили фото та опис знайденого на Вінниччині артефакту: кіммерійського кинджала.

Знахідка приблизно датується VII століття до н. е. Хоча, звичайно по фотографії розпізнати та оцінити знахідку важко. Як кажуть самі копачі, «треба помацати руками», а ще – зробити декілька аналізів на ідентичність знахідки.

Бо немало випадків, коли за археологічні артефакти спритні ділки «від історії» видають новоробні предмети, які спеціально «старять» за допомогою теж таки спеціальних технологій.

Фото з нашого телеграм-каналу “Новини Вінниці”

Отже, про сам кинджал. Про нього відомо не багато. Він має розмір приблизно 27 см, довжина леза – 17 см, ефес – 6-7 см, довжина руків’я – приблизно 10 см. Матеріал – залізо. Приблизне датування (за умови автентичності артефакту) – VII століття до н. е.

Ми зв’язалися з вінницьким експертом, адміністратором групи «Пам’ятки культурної спадщини Вінниччини», завідувачем сектору охорони культурної спадщини Вінницької обласної державної адміністрації Михайлом Потупчиком, щоб той прокоментував, чи дійсно проблема розкрадання «чорними археологами» культурної спадщини актуальна зараз, під час війни.

Пан Михайло повідомив, що, нажаль, ця проблема актуальна, тобто, і під час війни ділки намагаються нажитися на артефактах викрадених із курганів та інших місць. Потерпають історичні пам’ятки, зокрема й кургани, і від невмілої господарської діяльності. Проте, пан Михайло не може надати нової статистичної інформації з цього приводу, бо перебуває на фронті. Ми бажаємо Михайлу Потупчику найшвидшого повернення з перемогою додому, до важливого заняття – збереження історичної спадщини.
Хай вас Бог оберігає!

До речі, про актуальність проблеми свідчить хоча б такий факт, який наприкінці минулого року оприлюднив Михайло Потупчик. Йшлося про продаж з інтернет-аукціону старовинної золотої прикраси «лунниці», її вага понад 8 грамів чистого золота, і лише за «ломбардним курсом» коштує 12 тисяч гривень, без врахування історичної цінності.

Крім того, Михайло Потупчик у бюлетені «Музейний простір» оприлюднив таку оцінку ситуації:

«В кожному селі, повірте мені, яке нараховує понад 300 жителів, є як мінімум 2-3 металодетектори. Крім «чорної археології», є ще й так звана «військова археологія». Тому необхідно обов’язково ліцензування використання металодетекторів. Це не панацея, але з проблемою необхідно щось робити. Тому я вважаю, що необхідно підтримати цей законопроект – він конче необхідний для збереження нашої культурної спадщини».

Треба зазначити, що офіційно в Україні розкопки можуть проводити наукові працівники з досвідом проведення археологічних робіт. Вони зобов’язані застосовувати наукові методики. Результати їхньої роботи мають бути повноцінним джерелом культурної спадщини. Знахідки археологи зобов’язані передати до музейного фонду. Також розкопки проводять перед будівництвом або прокладанням доріг. Закон зобов’язує забудовників запрошувати дослідників. Усе це передбачено чинним українським законодавством.

А «чорними археологами» або копачами називають людей, які проводять розкопки без дозволу, незаконно, не реєструючи знахідки, таким чином, грабуючи державу.

А ми, за відсутністю нової статистики, оприлюднимо довоєнну. Це тільки частина інформації, її оприлюднила СБУ на слуханнях Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики на тему: ««Збереження археологічної спадщини та інших культурних цінностей: аналіз, проблеми та пропозиції щодо їх врегулювання». Слухання відбулися перед самою війною, і всі охочі можуть ознайомитися з повною інформацією з цієї проблеми за посланням.

Тільки у 2020 році за оперативними напрацюваннями СБУ було викрито 22 факти контрабанди культурних цінностей. А з 2015 по 2020 роки біло відкрито до півтисячі досудових розслідувань, предметом яких були правопорушення, передбачені статтею 210 ККУ, предметом цих правопорушень стали історичні цінності.

Тобто, з огляду на все перелічене та на ті факти, які не потрапили до цього допису, але які широко обговорюються в суспільстві, висуваємо версію: в наш воєнний час «чорні археологи» продовжують грабувати та розорювати історичну спадщину. Невідомо, скільки цінностей, зокрема, археологічних, розкопаних незаконно, вивезено з України, у час, коли з огляду на масову евакуацію, на кордоні огляди проводилися не дуже ретельно. Що й зрозуміло.

Ми також поспілкувалися з кількома «копачами», які сказали, що в березні-квітні цей чорний ринок продажу артефактів практично стояв, як і майже не виходили копати «в поле». А з літа відновилися старі канали збуту, налагодилися нові. Навіть нова, сучасна техніка з’явилася. Так що ті, хто залишився в Україні, хто не воює (є серед «копачів» й такі), далі продовжують «роботу».

До речі, у Великій Британії, яку ми ставимо за приклад останнім часом, щоб купити металошукач треба отримати дозвіл. Після цього можна долучитися до групи археологів-любителів та проводити розкопки за межами археологічних пам’яток. Знахідки, які мають історичну цінність, фіксуються, купує їх за певною процедурою держава, або не державні спеціальні фонди.