Сидіти надто довго вдома це завжди важко.
До такого виклику не всі готові. І, ніби то, все добре. На роботу не треба, рано вставати не треба, просто бути вдома. Їсти та спати. Чи працювати онлайн, чи віддалено.
На словах це все звучить легко. А по факту, таке довготривале усунення із зони комфорту та порушення певних алгоритмів, до яких звик як організм так і розум, може викликати занепокоєння, стреси, депресію, відсутність бажання щось відчувати чи бажання щось робити.
Бо з життя зникають звичні для людей речі: нові люди, контакти, обійми. Зникає необхідність водити молодших дітей у садочок та школу, чи відпускати погуляти до друзів.
Відвідувати кіно, театр, кафе. Ходити на зустрічі, влаштовувати посиденьки.
А через карантинні обмеження зупинили свою роботу групи, семінари перейшли в онлайн режим, позачинялися заклади міста і все що бачать люди це своя оселя та чергу до магазину на вулиці.
Ті, хто звик у вільний час гуляти та дихати свіжим повітрям не мають цього задоволення. Коли в нашому місті було оголошено жорсткі умови карантину. І це для людей надто важко. Зростає необхідність звернутися по допомогу. І на шлях війни із поганим настроєм та депресивними думками виходять психологи.
Саме для тих вінничан та вінничанок які потерпають від надто довгого перебування вдома, ми розпитали двох психологинь про шляхи та способи позитивного та безболісного перебування на карантині без шкоди для здоров’я.
Свої поради щодо подолання проблем, які пов’язані із карантином, самоізоляцією та вічним “днем ховраха”, поділилася психологиня Олеся Олійник.
Почала пані Олеся із взаємовідносин у сім’ї.
Як і всі сім’ї, які за період карантину вже встигли звикнути до того, що всі вдома і робити вже нічого, зустрічаються із тим, що у людей починає псуватись настрій. Головним шляхом розв’язання конфлікту є спілкування.
“Коли сім’я перебуває у невеликому просторі, особливо, якщо є дистанційно працюючі дорослі, а також діти, яким необхідно навчатись скоріш за все виникне питання особистих кордонів і власного простору. Якщо ігнорувати, це може призвести до напруження, конфліктів, агресії. Найпростіше — це проговорити, а краще записати розпорядок занять дітей, а також робочого і вільного часу для дорослих. Це дасть опору і кордони”, – розповідає психологиня.
Отже, якщо в вас зникли звичні для вас алгоритми, певні умовності вашого ранку, до яких ви звикли, ви можете внести їх самі, домовившись чи, навіть, залучивши усіх членів родини до такого розподілу часу. Також час карантину — час для чудових сімейних ігор. Безпечно. Весело та не провокує конфлікти.
Наголошує психологиня і про те, що карантин не буде спокійним, якщо у подружжя є “прихована загроза” – карантин це той самий час, коли треба пересилити себе та переговорити про болючі питання так, щоб знайти компроміси та зміцнити свої стосунки.
“Якщо між членами родини є приховані психологічні конфлікти, образи та інші складні переживання вони можуть актуалізуватись в ізоляції. Тому важливо не тікати від ситуації, збільшуючи напруження і невизначність, а розглядати ізоляцію як можливість, щоб поговорити про свої почуття, потреби, а також почути партнера”, – наголошує пані Олеся.
Ніхто не може бути застрахований від “фейкових новин”, сумних повідомлень та паніки. Пані Олеся радить поступати так:
“Якщо ви живете з родичами, які провокують паніку і тривогу, ви змушені їх стабілізувати і заспокоювати, а це вас виснажує психологічно — підтримайте почуття людини і одночасно потурбуйтесь про свої кордони. Наприклад: “Я бачу, що ти переживаєш, я теж дуже хвилююсь з приводу ситуації, готовий тебе слухати п’ять хвилин, а далі маю свої справи””, – ділиться секретами пані Олійник.
У своїх постах у соціальній мережі Фейсбук, пані Олеся звертає увагу на те, що у будь-якій ситуації треба зберігати людяність та розуміти один одного, підкріплюючи сказане словами великої Ліни Костенко: “будьте взаємно красивими”
“Якщо вам хочеться щось змінити в людях, привнести хороше у світ, надихнути, поділитись своїми інсайдами це можна робити різними способами. Сором і провина — дієвий метод, але він про біль і страх, а не про любов. Є один екологічний, який не робить нікому боляче і по справжньому надихає — це власний приклад. Розповідь про те, як вам вдалось те, чим хочеться поділитись. Про ваш шлях, про конфлікт, який змогли пройти. Про те, як це збагачує чи наповнює ваше життя. Без осудження та присоромлення. За цим підуть люди. Тому що це шлях безпеки, миру, натхнення”, – пише у публікації психологиня.
На останок психологиня Олеся Олійник побажала всім здоров’я та його збереження!
“Бережіть себе! Це період, який дає можливість по новому побачити цінність іншого і свою цінність”.
На цю саму тему сидіння вдома та карантину ми знайшли пост у соціальній мережі Фейсбук від Світлани Слисаренко.
Ось що пропонує дипломована психологиня на своїй сторінці. По-перше — не поспішати одразу налагодити взаємодію з усіма членами своєї родини. Робіть це поступово.
Тут також підіймаються теми розмови, зонування, та часового розподілу.
“Якщо до карантину ви бачили дітей дві години на день після роботи, садків і шкіл, а з чоловіком зустрічалися іноді тільки в ліжку, не треба кидатися надолужувати. Не потрібно раптових розвиваючих ігор і щиросердечних розмов, якщо їх не бувало ніколи. Або якщо вони завжди викликали у всіх невдоволення і йшли складно. Наближайтеся до членів сім’ї поступово, дайте собі час заново познайомитися один з одним і з ситуацією. Виділіть кожному зону у квартирі, нехай маленьку, нехай підвіконня, але це буде «його» зона, де він займається своїми справами і каже всім «я в будиночку»”, – пише пані Світлана.
Не виключає психологиня і можливість, що зачиненим разом людям різного віку, колись треба буде й рикнути в період загальної ізоляції в одному приміщенні.
“Можливо, доведеться рикнути і ощеритися, щоб вашу дистанцію поважали. Можливо, буде дуже боляче, коли виявиться, що інші члени сім’ї не прагнуть грати і задушевно базікати з вами, хоча ось же вони, поряд, але все одно намагаються сховатися в раковину. Може, вони звикнуть потом.Ілі не звикнуть. Або доведеться смиренно визнати, що їх дистанція — ось така, і навіть “вірус” цього не змінить”, – завершує свій пост пані Світлана.
