10 серпня 1919 року Запорозька група Армії УНР визволила Вінницю від російсько-більшовицьких окупантів.
Про ці події розповідає спільнота “Національно-патріотичне виховання” у своїй сторінці фейсбук.
“16 — 17 липня 1919 УГА перейшла з західного на східний берег Збруч, відступивши з рідної території ЗУНР на територію теж української УНР під тиском наступу військ Польщі. У цей час війська та уряд УНР контролювали лише невелику частину території України в західній частині Поділля з центром у м. Кам’янець-Подільський. Армія УНР вела важкі бої з Червоною армією РСФСР під час радянсько-української війни. На територію УНР перемістилося все керівництво ЗУНР на чолі з Є.Петрушевичем і все командування УГА. Після нарад вищим керівництвом УНР на чолі з С.Петлюрою та з командуванням армії УНР було вирішено далі з Польщею не воювати, а зосередити усі сили проти російських більшовиків”, – розповідають історики.
Українським військам протистояли 12 Армія військ Радянської Росії та 14 Армія з півдня.
Наприкінці липня СС вдалося розгромити 44-у дивізію 12-ї армії на північ від Кам’янця.
Це допомогло ліквідувати загрозу знищення українських військ.
Підрозділи наддніпрянської та галицької армій перейшли в наступ.
29 липня Чорні запорожці і 7-а дивізія визволили Проскурів (нині Хмельницький). Одночасно 3-а Залізна дивізія завдала поразки більшовикам.
Штаб Дієвої Армії УНР видав директиву про початок загального наступу 2 серпня 1919 р.
Війська УНР і ЗУНР були поділені на 3 основні групи:
– Група Коростенського напряму — 2- Галицький корпус та Група Січових стрільців
– Група Київського напрямку — Запорізька група, 1-й Галицький корпус та 3-й Галицький корпус
– Група Одеського напрямку — Київська група Армії УНР, 3-а та Волинська дивізії.
2 серпня було розпочато Жмеринську операцію, після якої місто було взято після запеклих боїв 9 серпня.
10 серпня була звільнена Вінниця.
11 серпня Штаб Головного Отамана видав директиву, якою наказав наступати головними силами на Київ, щоб якнайшвидше звільнити Правобережжя від більшовиків.
