11 листопада 2020 року, о 16:00, у приміщенні молодіжного центру «Квадрат», відбувся круглий стіл на тему: «Останні бої регулярної Армії УНР на Поділлі (до 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років)».
Рівно 100 років тому, у листопаді 1920 року, відбулися останні бої регулярної армії УНР на Наддніпрянщині, зокрема на Поділлі. З метою вшанування традицій боротьби за незалежність і соборність України та військової звитяги захисників рідної землі, творців національної державності, тисячолітньої історії державотворення нашого народу, визнання історичного значення подій, пов’язаних із визвольною боротьбою початку XX століття та у зв’язку зі 100-річчям подій Української революції 1917–1921 років Указом Президента України від 22 січня 2016 року № 17 вшанування подій і видатних учасників Української революції визначено одним із пріоритетів діяльності органів державної влади на 2017–2021 роки.
Ключові теми обговорення:
– Українська революція 1917-1921 рр.: історія та сьогодення
– Український інститут національної пам’яті та популяризація історії Української революцію 1917-1921 рр.
– 100-річчя бою під Котюжанами армії УНР з більшовиками
– Подій Української революції 1917-1921 рр. на Поділлі в наукових працях
– Краєзнавчі дослідження перебігу Української революції на Вінниччині
Організували зустріч:
– Центральний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті УІНП;
– Центр спільно з Факультетом історії, права і публічного управління Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського;
– Факультет історії, права і публічного управління ВДПУ;
– Вінницький обласний молодіжний центр “Квадрат”;
– Центр історії Вінниці.
Спікером був начальник Центрального міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, Богдан Галайко.
На самому початку зустрічі Богдан Галайкло вирішив нагадати присутнім про усі ті надбання, які вони зуміли втілити в реальність.
Серед згаданих досягнень, які було зроблено на території Вінницької області в період 2017-2020 роки, були:
– тематичні календарі про різні військові формації в період Української революції;
– перша тематична виставка УІНП “100 років Українського парламенту”
– фотодокументальна виставка “Перший уряд України” та добірка плакатів про кожного з міністрів тогочасного уряду.
– велика виставка в листопаді;
– навчальна карткова гра на тему революції;
– пам’ятник Симона Петлюри у Вінниці.
– створення проєкту “Місця пам’яті Української революції”;
– соціальна реклама (білборди, сітілайти);
– круглі столи;
– “Вінниця — Тимчасова столиця УНР” – фестиваль реконструкторів;
– Кіноіндустрія;
– Декомунізація та перейменування деяких населених пунктів:
– ювілейні монети, марки, презентації;
– офіційний сайт:
– Збірник пісень “Пісні Української революції”;
– Барельєф Симона Петлюри:
– видання “Горе переможеним”
– відеопродукція, відеоролики;
– брошури;
– Виставка “Воля України або смерть”;
Та багато чого іншого, в тому числі онлайн-заходи, які відбувались під час карантинних обмежень.
До участі у дискусії круглого столу приєднався і Павло Подубєд, співробітник УІНП, який є автором декількох книг та меморалізатором подій, пов’язаних із діями Українського війська УНР.
Проте, через карантинні обмеження гості спілкувалися із Павлом онлайн.
Він розповів про місця пам’яті – що це таке, та яке воно має відношення до історії.
“Місця пам’яті — це місця знакових політичних подій, мітингів, зборів, урочистих церемоній, місця розташування державних інституцій, місця проведення боїв, штабів, підрозділів армії. Також місця поховань та місця репресій. Місця пам’яті – це певна локація, а не об’єкт!”, – повідомив Павло Подубєй.
Місця пам’яті, як стверджує історик, можуть бути марковані певними пам’ятниками, монументами, меморіальними дошками, тощо. Іноді такі маркування відсутні.
“На території України, як і на території Поділля, зокрема, місця які пов’язані з армією УНР не марковані жодним чином”, – розповідає пан Павло.
Місця пам’яті, за словами історика, вкрай важливі, тому що:
– формують спільне уявлення про минуле;
– нагадують про певні події, чи постаті;
– наголошують на їх можливості, винятковості:
– матеріалізують історію;
– означують ставлення громади або держави до певних подій чи постатей.
Спираючись, надалі, на інформацію із сайту “Імена самостійної України”, пан Павло зробив вибірку козацьких імен, які були саме з Поділля, і вийшло, що зі ста відсотків вояків, саме з Поділля було 8,5%.
За твердженням пана Павла, це досить таки високий показник. Наприклад з Волинської губернії загальна кількість взагалі була – 2%.
Велике число вихідців з Поділля пояснюють тим, що значна частина мобілізаційних заходів УНР відбувалась саме на території Поділля.
Закінчуючи своє звернення до присутніх, через брак часу, Павло Подубєй зауважив, що місця пам’яті можна маркувати не величезними пам’ятниками, витрачаючи величезні кошти та ресурси, а встановити маленький пам’ятник, як то роблять в Америці. Усі кладовища Америки, окрім старих, та важливі історичні точки виглядають як звичайна гранітна плита із поясненнями та позначками. І, не зважаючи на простоту, несе в собі найважливіше — історію цього міста,, так само як і всієї країни.
Наступним спікером був Віталій Тучинський — кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії ВДПУ.
Історик згадав про бої, які відбувались під Котюжанами 10-13 листопада.
“Потрібно відзначити, що ще кілька років тому, про цей епізод визвольної боротьби мало хто знав з краєзнавців, з істориків, з фахівців! Кілька років тому подія стала відома”, – розповів історик.
Можливість дізнатись детальніше про бої під Котюжанами, на думку Віталія Тучинського, є нічим іншим, як знаком, що детальне дослідження дасть шлях до нових відкриттів та допоможе дізнатись нові подробиці, чи навіть відкрити нову сторінку досліджень як Поділля, так і армії УНР.
Разом зі студентами ВДПУ пан Тучинський планує зробити монографію про бої під Котюжанами, та провести наукову конференцію, якщо буде достатньо відомих і досліджених фактів.
“Як історик, хочу зауважити, що ми маємо дуже мало джерел саме цього бою!”, – зізнається Віталій Тучинський.
Дивним є і те, що згадки учасників бою, мемуари, були видані аж у 60-ті роки двадцятого сторіччя, але не на теренах України, а в Америці, в Торонто. До того часу жодної печатної чи документальної згадки про бої під Котюжанами, ніби-то не існує. Хоча дослідники не втрачають надію.
Історик звернув увагу й на те, що в пам’яті людей цей бій під Котюжанами залишився на рівні “ну знайшли там якісь кістки, але що то таке не знаю”, бо ще в 1990 роки від Москви до Кам’янець-подільського архіву надійшов наказ усі документи щодо Катюжанського бою віддати до головного архіву на збереження.
На думку Віталія Тучинського, хтось “зверху” вже тоді планував стерти чи приховати усі дані про цю подію.
За браком часу, та не можливістю все вкласти у пів години, кожен з учасників намагався донести свої бачення певних історичних моментів, які пов’язують Поділля з армією УНР.
Усі подробиці півторагодинної бесіди з учасниками круглого столу ви можете побачити у доданому відеоматеріалі.
