Україні потрібен "пластир", все інше – потім

Держава має максимально сприяти встановленню малої генерації, а також спростити українським громадам і бізнесу завезення та установку енергообладнання.

Про це заявили учасники дискусії “Енергетична стійкість України в умовах тотальної війни”, яка відбулася в Українському кризовому медіацентрі.

Як зазначив голова правління УКМЦ, Надзвичайний і Повноважний Посол України Валерій Чалий, російські удари, зокрема 8 липня, були спрямовані і на лікарні – для залякування, і, вкотре, на енергетичні потужності.

“Йде тотальна війна, і одним з її елементів є знищення інфраструктури для унеможливлення функціонування, в першу чергу, великих міст, – зауважив він. – Це цілеспрямоване руйнування української енергетики із наміром вийти на той рівень, коли внутрішні проблеми будуть критичними, що, на думку наших ворогів, буде створювати готовність країни до капітуляції”.

На думку всіх експертів, головним зараз є те, як пережити зиму 2024-2025 року, а вона буде надзвичайно складною для України. Але шанс вийти з неї переможцем у країни є. І для цього вже є рішення, напрацьовані громадами та бізнесом.

“Нам потрібен “пластир”, який дозволить вижити цієї зими. І це точно не 1 ГВт газової генерації, в який я не дуже вірю, – вважає заступниця міністра закордонних справ (2014-2019), Надзвичайний і Повноважний Посол України Лана Зеркаль. – Цей “пластир” необхідний, щоб забезпечити у громадах діючу критичну інфраструктуру, яка дозволить отримувати воду, тепло і уникнути кризових ситуацій. Бо ми всі ще пам’ятаємо Алчевськ”.

На її думку, це можливо, але треба окреме звернення від уряду на до донорів, міжнародних організацій та структур ООН, щоб ті поставили до зими якомога більше генерації малої потужності. І, що важливо, допомогли з їхньої установкою, ремонтом і супроводом. Адже у громад для цього часто нема ні фахового, ні фінансового ресурсу

Як зазначив голова правління Global 100%REnewable UA, президент MHP Eco Energy Олександр Домбровський, український бізнес вже робить дуже багато, щоб пережити зиму, і цей досвід можна масштабувати та використовувати.

“Незважаючи на складну ситуацію, український бізнес швидкими темпами інвестує свої обмежені фінансові ресурси в створення власної розподіленої генерації і енергетичну безпеку, не очікуючи на державу. Тільки за чотири місяці 2024 року наша компанія “МХП” розпочала і ввела в експлуатацію найбільшу в Україні дахову сонячну станцію на 11 МВт. Також ми закупили майже 30 МВт когенераційних систем виробництва електричної енергії, промислового пару і тепла для власних потреб. Це дасть нам можливість щорічно додатково генерувати майже 270 мільйонів кіловат електричної і 260 мільйонів кіловат теплової енергії для власних потреб, знявши навантаження з енергетичної системи України”, – сказав Домбровський.

За його словами, українські компанії вже закуповують акумуляторні блоки та системи генерації різних типів на десятки і навіть сотні мегават, і все це буде найближчим часом установлене. Але треба, щоб держава максимально спростила ввезення новітнього енергообладнання та прибрала податкові та митні збори. А також синхронізувала зусилля всіх учасників, надавши громадам та бізнесу рішення та інструментарій для побудови енергетичної стійкості.

“Треба, щоб уряд сформував єдину стратегію, як нам пережити цю найважчу зиму”, – вважає міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (1995–1998) Юрій Костенко.

Але, зазначає він, жодної конкретики поки не чути. Крім того, Костенко критикує акцентування уваги на розбудові Хмельницької АЕС, адже це – перспектива щонайменше 10 років.

А тут і зараз, вважає Костенко, треба максимально наситити малою генерацією міста і забезпечити енергостійкість критичної інфраструктури:

“Сьогодні настав час рішень, які дадуть реальну змогу українцям перезимувати в Україні, а не розбігатися по світах в пошуках теплішого місця”.

Як позитивні приклади він згадав громади, в яких місцева влада активно готує інфраструктуру до важкого енергетичного голоду. Зокрема Хмельницький, який став майже повністю автономним у забезпеченні передусім критичної інфраструктури.