У складних періодах особливо цінно звертатися до історії: відшукати відповіді у творах улюблених авторів та дивуватися, що багато з того, через що ми проходимо зараз, так чи інакше передбачили наші предки. Сьогодні в нашій вибірці — п’ять відомих українських історичних романів, які заслуговують на увагу кожного українця.
«Чорна рада», Пантелеймон Куліш
«Чорна рада» Кулішівська – це твір, який вивчають в навчальних закладах України. Він розповідає про важливу історичну подію – “Чорну раду” під Ніжином. Роман описує події, які сталися в Україні під час епохи Руїни, коли, незабаром після смерті Богдана Хмельницького, на пост гетьмана Запорозької січі було обрано Івана Брюховецького. Інші претенденти на гетьманську посаду, такі як Яким Сомко, були заарештовані та страчені. Україна переживала тяжкі часи, коли виникали конфлікти між селянами та шляхтою, міщанами та козаками, а також між самими козаками та селянами.
«Чорна рада» – це епос, який допомагає краще зрозуміти минуле та сучасність України. Крім того, це захоплива книга, яку пишаються багато читачів, включаючи Івана Франка, Тараса Шевченка та Миколу Зерова.
«Сад Гетсиманський», Іван Багряний
«Совєтський режим прагнув досягти письменника Івана Багряного, але так і не зміг цього досягти», – говорять про цього відомого українського письменника XX століття. Іван Багряний, патріот і доля якого пройшла численні випробування через репресії радянської влади, проживши 57 років, на своєму шляху пережив багато труднощів.
«Марія», Улас Самчук
Твір Уласа Самчука присвячений «матерям, що загинули від голоду під час голодомору 1932—1933 років» в Україні. Це фактично перший український твір, який висвітлює події Голодомору 30-х років: він був написаний у 1933 році, відтворюючи події на основі свідчень людей, які пережили Голодомор в Україні. Вперше його опубліковано було у 1934 році в «Українській Бібліотеці», як і за кордоном. Офіційно в Радянському Союзі цю книгу було заборонено, і вона побачила світ тільки в 1991 році в Києві. Автором роману «Марія» є Улас Самчук, письменник і редактор, який також був членом уряду УНР у вигнанні та співпрацював з ОУН. Починаючи з 1920 року, він проживав у Європі, спершу в Німеччині, а потім у Польщі та Чехословаччині. У своєму романі «Марія» він розповідає історію селянки Марії, яка втратила своїх дітей через голод. «Найстрашнішою смертю є смерть від голоду», зауважує героїня роману.
«Собор», Олесь Гончар
Події роману відбуваються протягом одного літа в робітничому селищі Зачіплянці, розташованому над рікою Дніпро. Це селище є прототипом для рідного села Гончара, яке розташоване на Дніпровщині. Головна тема цього твору – духовність сучасної людини. Автор Гончар відображає два основних типи людей: тих, хто бореться за збереження “соборів душ”, подібних до Романа Баглая, і тих, хто не має нічого святого.
Основна дія розгортається навколо собору, який символізує духовність народу. Це цікавий та глибокий роман, який набуває нового сенсу з кожним наступним поколінням, яке відкриває його для себе.
«Маруся Чурай», Ліна Костенко
Цей самий роман приніс всесвітньому визнанню українську поетесу і отримав Шевченківську премію у 1987 році. Оповідь у романі розфарбована постаттю Марусі Чурай – видатної української співачки, і розповідає про її долю на фоні важливих історичних подій XVII століття. Цей яскравий, емоційний та поетичний роман порушує цілу низку тем: філософія кохання, навіть невдачливого; зрада та духовна різнобарвність українців, а також життя митця як представника свого народу. Це ідеальне читання в складні часи, які ми зараз переживаємо, щоб підтримати віру в перемогу та щасливе майбутнє для українців.
