Діти Олександра ростуть без нього, бо він на війні. Що батька п’ятьох дітей спонукало захищати рідну Україну?
Про історію нацгвардійця розповіли на сторінці вінницької частини 3008 Нацгвардії України.
Дитячий сміх приносить завжди радість. А коли від страху та болю з дитячих очей ллються сльози – щемить серце, каже військовий. Олександр готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу дитині, захистити її, вберегти. Саме тому, з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, він взяв до рук зброю і добровільно пішов воювати.
«Коли чую, що над дітьми знущаються, вбивають, я б задушив цих нелюдів своїми руками. У дитячих очах страх, біль… За що? Хочу запитати російських агресорів: «А у вас діти є? Я дуже розлючений, а це – найкращий стан для того, щоб захищати свою Батьківщину», – розповідає багатодітний батько Олександр.
Його спонукали піти на війну – любов до Батьківщини, любов до рідних. Поки він на бойовій позиції, по інший бік фронту його теж люблять і чекають – п’ятеро дітей та кохана дружина.
«Я не прикривався дітьми, а пішов на війну, щоб захистити їх, заради їхнього майбутнього. І ні краплі не жалкую. Я хочу, що моя родина жила у вільній Україні. У мене лише єдине бажання – перемогти ворога. Я зроблю все, що в моїх силах, для захисту своєї країни. Боєць нацгвардії переконаний, що дуже скоро українці зможуть дивитися на мирне небо та повернуться додому, аби жити у незалежній, квітучій, вільній, рідній Україні», – додає багатодітний батько Олександр.
