Вінничанин, що подарував Залужному мільйон доларів, залишається загадковою персоною

Одні кажуть, що він був представником українського націоналістичного руху, інші ж кажуть – що виїхав до США за «єврейською візою»… Запрошуємо вінничан, яким відомі подробиці життя Григорія Степанця, повідомити цю інформацію.

Вінничанин Григорій Степанець, який залишив спадок Залужному, став посмертно легендарною персоною, про нього написали чи не усі провідні українські ЗМІ. Проте, у цих публікаціях суттєво відрізняються факти біографії цього чоловіка. Сайт «Новини Вінниці» одним з перших оприлюднив інформацію про спадок Залужного.

І ми теж спробуємо встановити факти біографії Григорія Степанця. Щоправда, як стане відомо з подальшого змісту, про долю Григорія Степанця мало що докладно відомо, крім загальних даних, які в різних джерелах різняться деталями.

Університети не повідомили про спадок

Різні джерела повідомляють, що екс-вінничанин Григорій Степанець посмертно спонсорував не тільки Головнокомандувача ЗСУ, а й два українських університети. Це Український католицький університет та Києво-Могилянську академію. Деякі джерела стверджують, що це відбулось восени минулого року.

Про це у Фейсбуці та Телеграмі є багато повідомлень, серед них і Юлія Гришина, нардеп, голова підкомітету з питань освіти ВРУ.

У дописі, який цитує паблік «Новини вищої освіти», йдеться про те, що університети отримали гроші, або проходять через цей процес.

А, відомий український оглядач і журналіст Віталій Портніков додав деталей, зазначивши, що Григорій Степанець виділив гроші цим вищим навчальним закладам.

«В цьому заповіті, наскільки я знаю, були виділені кошти не тільки Залужному. Пан Степанець звертався до Залужного, як до людини, якій він може довіряти, коли він таку суму заповідає. Він був впевнений, що гроші опиняться саме в українських військових. Пан Степанець також виділив значні суми українській освіті – Києво-Могилянській академії та Українському католицькому університету», – повідомив журналіст.

Портников сказав, що Степанець хотів допомогти розвитку України як цивілізації, української мови.

Цю інформацію поширили та багато інших українських ЗМІ, щоправда, на сайтах обох універів: УКУ та Києво-Могилянки відсутні згадки про факт спадку та й імені Григорія Степанця немає. Чому – невідомо. Можливо, це було оговорено в заповіті. А може й з інших причин. Можливо, з тих, на які натякає депутатка Юлія Гришина.

Григорій Степанець – ignotus homo

Перш за все, прізвище СТЕПАНЕЦЬ – дуже поширене на Центральній Україні та Вінниччині зокрема. Переберіть на пам’ять своїх знайомих, і ви знайдете серед них кілька СТЕПАНЦІВ, які не є один одному родичами. Але попри розповсюдженість прізвища, як це часто буває, біографії кількох людей можуть накладатися одна на одну. І схоже, що Григорій Степанець – і є та невідома людина, про яку всі говорять, але немає достеменних даних.

Щоправда, у випадку із Григорієм Степанцем відомо, що такий чоловік був народився у 1938, навчався у вінницькій школі №4, добре її закінчив (з медаллю), поступив у МДУ ім. Ломоносова…

А далі, як то пишуть, «джерела повідомляють протилежні версії»…

За словами того ж Віталія Портнікова:

«Ця людина була опонентом радянського режиму, виїхала до США, де могла реалізувати себе. Це поважна людина, у якої були політичні погляди, цінності науковий хист. Ця людина вирішила допомогти країні, яку вона завжди любила, поважала, за ідеали якої вона боролась. Пан Степанець підтримував листа на підтримку дисидентів», – зазначив Портніков.

Переважна більшість українських ЗМІ оприлюднила саме цю версію виїзду пана Степанця з СРСР.

Проте, Ніл Крас, (псевдо Соломона Вайнштейна, ред.), у книзі «Моя Вінниця», глава «Про школи» пише, що був особисто знайомий зі Степанцем, проте, не надто тісно спілкувався.

«А виділяв я Степанця з 10-го «В» (на фото 54. – ліворуч від директора школи), хоч близько з ним знайомий не був, не дружив. У Вінниці чув, що при його вступі до МДУ і фізичний, і хімічний факультети бажали здобути такого студента (після блискучої складання іспитів – він отримав, якщо не помиляюся, золоту медаль, але при вступі до МДУ це майже нічого не означало). На початку осені 56-го чи 57-го років, коли я з друзями приїхав на станцію Козятин із села, де ми були на сільськогосподарських роботах, щоб купити, перепрошую, горілку, я несподівано зустрів Степанця. Він виглядав незвичайно (відростив борідку) і, що було для мене зовсім дивним, тримав пахвою щойно куплену газету німецькою мовою. Степанець їхав із Вінниці до Москви і зійшов на перон по газету. На моє запитання, чому – німецькою, він відповів просто: «Живу в гуртожитку в одній кімнаті з німцем з НДР – ось і навчився від нього німецькій», – йдеться у цій главі.

Далі Ніл Крас повністю заперечує тезу про українське дисидентство Григорія Степанця:

«Мені завжди було цікаво дізнатися про долі моїх товаришів по навчанню. І особливо тих, хто був чимось неабияким. Про Степанця я нічого не чув багато десятиліть. І ось у квітні 2012 р. його однокласник М. Вайсберг, про якого я трохи вище якраз згадував, написав мені таке: «Мій шкільний дружок Гарік Степанець вступив до МДУ, для чого йому довелося здавати вступний з фізики, і щоб відзначитися він здолав. вузівський підручник Фріша. Наші зустрічі, як це зазвичай буває, ставали дедалі рідкісними. У 70-х я десь прочитав, що він емігрував через Італію за єврейською візою, швидше за все – до Штатів». За моїми ж уявленнями, в євреях Степанець ніколи не значився. (Тут я помилявся: восени 2012-го року від братів Вайсбергів я дізнався, що Степанець мав єврейську маму.)», – йдеться у книзі.

Щоправда, Ніл Крас – джерело не вельми надійне, бо часто його твердження про вінничан, чи події, що розгорталися у місті, дуже суб’єктивні. Це й не дивно, адже він писав книгу спогадів, а не історичну монографію. А спогади – річ суб’єктивна та й часто – не об’єктивна.

Як кажуть про Ніла Краса і його знайомства у Вінниці, «він знав особисто всіх вінничан, починаючи з самих князів Коріатовичів».

Але не будемо про Краса, повертаємося до Степанця…

Можливо, є більш інформовані джерела про долю Григорія Степанця? Будемо раді надати їм можливість висловитися, розповісти свою версію життя цієї, стовідсотково, непересічної людини на сайті «Новини Вінниці» та в Телеграм-каналі «Новини Вінниці».