Портрет Адама Міцкевича, який вийшов з-під пензля білоруського художника Валентія Ваньковича датовано наприкінці 1827 – 1828 роком.
Ванькович перебував у столиці Російської імперії на навчанні в Імператорській Академії мистецтв як стипендіат Віленського університету.
Міцкевич – як учасник підпільного студентського руху, висланий до Росії після арешту та кількамісячного ув’язнення у Вільно(нині – Вільнюс, столиця Литовської Республіки).
“Образ великого польського поета Міцкевича на тлі Аю-Дагу й бурхливого неба став чи не найвідомішим твором художника. На думку польської дослідниці, у роботі відчутний вплив Ореста Кіпренського – визнаного майстра російського живописного романтизму. Ванькович створив образ поета-пророка, у якому портретна схожість поєднується з персоніфікацією натхнення та романтичної піднесеності”, – пишуть мистецтвознавці.
Влітку-восени 1825 року Міцкевич написав цикл «Кримські сонети», де зображено багатогранну душу поета: сміливий, свободолюбивий дух, глибоку тривожну натуру, яка прагне збагнути таємницю та сенс буття, осягнути зв’язок поколінь минулого й майбутнього.
