У соціальних мережах з’явилося документальне підтвердження того, про що всі і так давно знали. Вінницькі «політики» та «активісти» Борис Максимчук та Анатолій Банах під час «царювання» недоброї пам’яті Януковича, були радниками чиновників-«регіоналів». Максимчук – губернатора Джиги, Банах – голови Шаргородської ОДА Миколи Слободянка.
Тобто – підтримували й сприяли тому режиму, проти наслідків якого нібито виступають сьогодні. Банах – начебто бореться з корупцією, влаштувавшись, без жодного досвіду роботи в силових структурах, тренером-викладачем в Патрульну поліцію. Максимчук – із завидною впертістю бере участь у виборах, які знову і знову програє зі все гіршим результатом, а також вплутується у політичні акції різного ґатунку.
Словом, колишні посіпаки «регіоналів» ведуть себе як у відомому вислові про злодія-авторитета, «опущеного на зоні». Вони щосили намагаються бути «на людях». Демонструють, що саме навколо них вирує громадське життя. Що з ними рахуються. Що їх вважають перспективними громадськими діячами та політиками.
Показово, як відреагували колишні радники функціонерів ПР на оприлюднення документів. Банах спробував перевести все у жарт, написавши у соціальній мережі: «Вашими трудами мережа й тріщить. Правильно, був радником на громадських засадах з питань підприємницького ГО. Тут, якщо цікаво, детальніше про «екс-рига» (дає посилання на інтерв’ю із собою – «улюбленим») і т.д.
Банах, таким чином, являє собою тип громадського активіста, раніше «заляпаного» у співпраці з «регіоналами», але який уже знайшов «місце під сонцем». Спробуйте-но влаштуватися на посаду «тренера в поліції», ані дня не пропрацювавши у структурі МВС. І тому сьогодні він жодним чином не бажає, що дана інформація виходила на загальне обговорення. «Давайте, все забудемо, га?» Бугага-а-а. Нічого не заявила з приводу "регіонального" минулого Анатолія Банаха, якого закликали покаятись і визнати факт співпраці з владою Януковича і його соратниця, відома вінницька активістка Таїса Гайда, обмежившись нейтральним коментарем "час покаже хто є хто".
Максимчук – тип інший. Програвши усі можливі вибори від усіх партій і не отримавши жодної посади, за яку можна було б триматися, Максимчук «прославився» хіба що тим, що потрапив у новини українських та навіть російських ЗМІ, які із задоволенням написали про вінницького «політика», «бізнесмена», «власника спортивного клубу», який вистрибнув у вікно, коли йому принесли повістку в АТО. В російських ЗМІ повідомлення про вінницького політика-дезертира набрало більше мільйона переглядів.
Борис довго це заперечував, але до війська не пішов, сказавши, що стріляти у людей його принципи не дозволяють.
Так ось, першою реакцією Максимчука на оприлюднення розпорядження Джиги про призначення нового радника, стало те, що він приєднався до абсолютно неполітичного пікету батьків учнів 5 і 31 шкіл, які висловлювали власну незгоду з реорганізацією цих навчальних закладів. І перетворив його на знаряддя для власної самореклами. Він (невідомо чому) став головним спікером акції і спрямував її у бік протистояння з усіма навколо: з вчителями, деякі з яких погоджувалися з перспективою розведення по різних приміщеннях учнів молодшої та старшої шкіл, з чиновниками, які пропонували виробити спільну позицію, з водіями, адже Максимчук вмовив батьків перекрити Соборну. «При необхідності шини знайдемо!», – погрожував бізнесмен у соціальних мережах.
Рядова справа перетворилася у «міні-Майдан імені Максимчука». І виключно в інтересах цього персонажа.
Цікаво, а якщо надбанням громадськості стануть інші спільні справи нинішніх вінницький «ура»-активістів та Партії регіонів доби її одноосібного панування?
Чи слід чекати на нові «мітинги»?
Вікторія Шумела
