З нагоди Дня Збройних Сил та 6-ої річниці з дня створення 59 окрема мотопіхотна бригада отримала у подарунок від колективу Центру історії Вінниці портрет одного із засновників Українського війська – генерала Якова Гандзюка.
“Його ім’я стало знаковим для нашої бригади – 6 травня 2020 р. Указом Президента України бригада отримала своє почесне найменування «імені Якова Гандзюка”, – йдеться у дописі на сторінці бригади у Фейсбуці.
* * *
До наших днів дійшли оригінальні світлини Якова Григоровича Гандзюка, але усі вони стосуються його періоду служби в Російській імператорській армії. Портрет, подарований
Центр історії Вінниці,
зображає прославленого генерала у образі українського військового діяча.
Автор портрету – Артур Орльонов, відомий український художник, портретист і баталіст, головний художник студії Українського батального мистецтва. Науковий консультант портрету: Олександр Федоришен, історик, директор Центру історії Вінниці.
Яків Григорович має характерну зачіску та форму бороди, яку носив протягом усього життя. Він одягнений у похідний френч англійського типу із відкладним стоячим коміром та 4-ма накладними кишенями. Однострій такою крою у революційні роки отримав широку популярність у середовищі військових діячів новопосталої Української Народної Республіки.
На грудях у генерала – знак «Соборна Україна», прикрашений синьо-жовтою розеткою. Подібні відзнаки із зображенням архистратига Михаїла, який тримає у руці щит із зображенням Галицького лева (символ єдності, соборності та неподільності українських земель) та написами «УКРАЇНА / 1917», масово розповсюджувались серед прихильників українських ідей у листопаді-грудні 1917 р. після проведення ІІІ-го Всеукраїнського військового з’їзду та оприлюднення ІІІ-го Універсалу Української Центральної Ради. У 1918-1920 рр. жетони «Соборна Україна» масово використовувались бійцями Дієвої Армії УНР та Галицької Армії у якості кокард та відзнак для головних уборів.
У руках генерал тримає ціпок, який він користувався після низки поранень, отриманих під час Першої світової війни. Підполковник Армії УНР Михайло Середа у своїх спогадах «Пам’яти генералів Гандзюка і Сафоніва» згадував про Гандзюка: «…коли він зодяг на себе кожух і смушеву шапку, а в руки брав свою грубезну грушеву палицю, стрічні селяни питали його: – Куди це ви, дядьку, чимчикуєте з такою палицею? Чи на медведя, чи на вовка?…».
На фоні Якова Гандзюка – Свято-Михайлівський Видубицький чоловічий монастир. Ця старовинна православна обитель, заснована у Києві ще в XI столітті, стала останнім місцем спочинку одного із творців українського війська. Влітку 1918 р. генерал був перепохований з військовими почестями на некрополі монастиря.
