Минуло 34 роки, як радянські окупаційні війська вийшли з Афганістану. Афганською війною називають військовий конфлікт на території Демократичної Республіки Афганістан між урядовими силами Афганістану за підтримки радянських військ та формування афганських моджахедів. У 1979 «совковий» уряд прийняв рішення про введення радянських військ на територію Афганістану. Ще 1989 року на з’їзді депутатів СРСР відбувся осуд вторгнення радянських військ до Афганістану. Після виведення радянських військ 1989 року газета «Правда» опублікувала дані про втрати СРСР – 15 031 особу.
Що приніс «совок» в Афганістан всім відомо – розруху, смерть, бідність. Але яким була ця процвітаюча країна до приходу «асвабадітєлєй»?
Багато афганців називають 60-ті роки минулого століття «золотим віком» Афганістану. Це були часи стабільності. Звісно, якщо порівнювати розвиток країн Заходу того часу, то Звичайно, Афганістан все одно виглядав так, ніби застряг у минулому. Але всередині країни вже почалися великі зрушення завдяки королю Мухаммеду Захір-Шаху. Він був хорошим дипломатом, мав широкі погляди. Падишах зробив носіння паранджі необов’язковим, жінки сали можливість голосувати та здобувати освіту. Таким чином афганки стали грати в житті країни все більшу роль, що зовсім не подобалось консервативному духовенству.
У ці роки в країні з’явилися вільна преса, парламент, що обирається, і навіть пішла в гору деяка торгівля з Європою. У Кабулі серед глиняних будиночків з’явилися сучасні будівлі та перший університет. Мухаммед Захір-Шаху підтримував технічний прогрес та науку, його відома цитата, звучить наступним чином: «У Корані ніде не сказано, що Аллах проти науково-технічного прогресу, то чому з ним треба боротися?».
