Вінницький обласний академічний театр ім. Миколи Садовського розпочинає новий сезон вже цього тижня. Вінничан запрошують на виставу «Народний Малахій» вже у четвер, 14 вересня. Що нового у театрі, які зміни відбулись та чим дивуватимуть глядача у цьому сезоні, розповів новий директор театру Іван Педорук.
Раніше ви працювали в медіа більше, а зараз ваша сфера діяльності кардинально змінилася. Які у вас були стосунки з театром до цього часу?
«У мене були дуже приязні стосунки з театром, які розпочались ще в школі. Мій покійний батько дружив з нашими метрами вінницької театральної сцени Анатолієм Овчаренком, Нестором Кодратюком, Лідією Білозеровою. З дитинства я був за кулісами та в гримерках. Мені дуже подобалась ця атмосфера, творчість, устрій роботи. Я вступив в театральну студію при нашому палаці дітей та юнацтва, закінчив її. Двічі після школи вступав у театральні інститути, але, на жаль, на останніх іспитах провалився. Але разом з тим брав участь в аматорських і інколи в професійних постановках у форматі статиста, знімався свого часу в художніх кіно та серіалах. В принципі, ця діяльність мене завжди вабила. Тому, коли пішов працювати в медіа, у мене було дуже багато репортажів з нашими театралами, народними артистами, режисерами. Коли я йшов сюди, то 80 відсотків всього театрального колективу я знав, вони мене знали. Будемо сподіватись, що це знайомство буде корисним для всіх. Щиро хочу зробити щось нове, цікаве та сучасне для нашого театру, щоб він лунав на теренах усієї Європи».
Театральні колективи, вони зазвичай не прості, як вам вдається знаходити до усіх підхід та тримати баланс?
«Не лише театральні колективи важкі, з людьми в принципі працювати не просто, адже треба знайти підхід до кожного. У кожної людини є свій характер, своє бачення, погляд свій. Тут необхідно знайти шляхи до душі кожного. Інколи треба зауваження зробити, і зробити його так, щоб людина не образилась, але зрозуміла, що була не права. Тому варто шукати дипломатичні шляхи до кожного, інакше ніяк».
Театр, загалом, залишився одним великим концертним майданчиком у Вінниці після ракетного удару по Будинку офіцерів. Як це відображається на роботі театру і як буде далі? Стане менше комерції чи більше? Можливо, перед вами ставили цілі вийти таким чином на самоокупність?
«На жаль, ми один концертний майданчик. Шкода, що так сталось з Будинком офіцерів. Завжди намагаємось допомогти, якщо до нас звертаються колишні працівники Будинку офіцерів. Ми єдині, хто може зараз прийняти гастролерів – це і концерти, і вистави. Велика відповідальність та напруження, адже заброньовано зал вже до травня наступного року. Це говорить про те, що до Вінниці є великий інтерес і відповідно ми маємо забезпечити цю гастрольну діяльність, йдемо на зустріч, колектив театру це розуміє. Зараз працюємо фактично без вихідних. Але потрібно забезпечувати оренди. Добре, що нас підтримує обласна та міська ради. Завдячуючи цій підтримці та тому, що колектив театру усвідомлює нашу затребуваність, ми справляємось.
Стосовно самоокупності, на жаль, це не реально зараз. Ми не можемо ставити високу ціну за оренду, є якість стандарти. Йдемо на зустріч, якщо до нас звертаються громадські організації, які об’єднують внутрішньо переміщених осіб або дітей сиріт. Якщо розуміємо, що це концерти великих виконавців, і там будуть інші грошові збори, то вони йдуть нам на зустріч. Але в решіт решт театр – це великий механізм. Є технічні моменти, які необхідно удосконалювати. Все це ми можемо робити за власний кошт. Тому ми намагаємось бюджет таким чином розподіляти, щоб спочатку закривати нагальні питання, а вже потім – другорядні».
Скільки загалом людей працює у театрі? У зв’язку з війною в театрі відбулись певні кадрові зміни. Хто з акторів (режисерів) переселенців залишиться тут в нашому театрі?
«На сьогодні у нас працює близько 150 осіб. Ми прийняли декількох акторів та режисерів з харківського та херсонського театру. Закривали сезон в липні ми прем’єрою херсонського режисера Євгена Карануха «Blackout». Дуже перспективний молодий режисер, який зараз працює в Дніпрі. Але ми ведемо з Євгеном змістовні перемовини, щоб він визначився і, можливо, став вінничанином. Дехто з хлопців харківського театру уже повернулись назад до Харкова. Але є декілька акторів, які досі думають залишитись у Вінниці. Людям потрібен час, бо це серйозний крок».
Чим здивує новий сезон?
«У нас заплановано декілька прем’єрних постановок комедійних і класичних. Звичайно, є, і українська класика. Ми відкриваємо сезон прем’єрою «Народний Малахій» – це трагікомедія Миколи Куліша. Надзвичайно актуальна п’єса, яка змушує глядача замислитись над ставленням до світу, над ставленням до людських чеснот, до стосунків між людьми, до відносин між владою, інститутами суспільства та громадянами, які бути патріотами, та можливістю жити у своїй демократичній країні. Народний герой Малахій придумав реформу людини. Його сприймають трішки божевільним і не хочуть зрозуміти. Він шукає себе в цьому світі. Ця робота змушує нас в цей непростий час шукати своє місце в суспільстві й взагалі у житті. Війна закінчиться, нам всім доведеться відбудовувати країну, будувати своє життя й обов’язково шукати своє місце в цьому процесі. Вистава не проста за своєю філософською структурою, але без цього зараз ніяк. Передбачені у нас і комедійні вистави. Наприклад, Григорій Сиротюк зараз готує виставу «Ціаністий калій з молоком і без». Це така собі сімейка Адамс з чорним гумором. Також будуть дитячі вистави, зокрема Ольга Буга готує «Снігову королеву». Наша головний режисер Таїсія Славінська готує виставу «Клуб самотніх сердець». Ця вистава про жіночу філософію ставлення до життя. Маємо великі плани на цей сезон. Є чим дивувати глядача».
