Поява фотографії змінила світ. Тепер будь-яка подія може залишитися в історії. Отже, п’ять знімків, які змінили свідомість людей і їх уявлення про реальність.
Фотографія, що підняла ставки фотокореспондентів. «Omaha Beach, Нормандія, Франція», Роберт Капа, 1944
Військовий фотокореспондент Роберт Капа говорив, що якщо ваші фотографії погані, це означає, що ви знаходилися недостатньо близько до місця подій. І він знав, про що говорив. Його найвідоміші фотографії були зроблені вранці 6 червня 1944 року, коли разом з першими загонами піхоти він вийшов на берег Нормандії в день висадки союзних військ. Потрапивши під обстріл, Капа був вимушений пірнути під воду разом з камерою, щоб уникнути куль. Він ледве врятувався. З чотирьох плівок, знятих фотографом в день жахливої битви, збереглося тільки 11 кадрів — останні були безнадійно зіпсовані старезним лаборантом, який в поспіху засвітив майже весь матеріал. Через п’ятдесят років режисер Стівен Спілберг на зйомках сцени висадки в Нормандії з фільму «Врятувати рядовий Райана» спробував відтворити ефект фотографій Роберта Капи, знявши з об’єктивів кінокамер захисну плівку для ефекту «розмитості».
Фотографія, що показала обличчя Великої Депресії. «Мати переселенців», Доротея Ланж, 1936
Завдяки легендарному фотографові Доротєї Ланж, впродовж багатьох років Флоренс Оуєн Томпсон була в буквальному розумінні уособленням Великої Депресії. Ланж зробила знімок під час відвідин табору складальників овочів в Каліфорнії в лютому 1936 року, бажаючи показати всьому світу стійкість і непохитність гордої нації у важкі часи. Історія життя Доротєї виявилася такою ж привабливою, як і її портрет. У своїх 32 року вона вже була матерью семеро дітей і вдовою (чоловік помер від туберкульозу). Опинившись практично без коштів для існування в трудовому таборі для переселенців, її сім’я харчувалася м’ясом птиць, яких удавалося підстрілити дітям і овочами з ферми, — так само жили і останні 2 500 працівників табору. Публікація фотографії справила враження бомби, що розірвалася. Історія Томпсон, що з’явилася на обкладинках найавторитетніших видань, викликало негайний відгук з боку громадськості.
Фотографія, яка впустила війну в кожен будинок «Солдати федеральних військ, полеглі в перший день битви при Геттісберге, штат Пенсільванія», Мюттью Бреді, 1863
Один з перших фотокореспондентів у військовій журналістиці, Меттью Бреді, здобув славу як творець унікальних дагеротипів Авраама Лінкольна і Роберта Лі. Бреді насолоджувався успіхом у кар’єрі, мав достатньо коштів і власний бізнес. Однак, він вирішив пожертвувати всім цим (а також особистим життям) і приєднався до армії мешканців півночі, тримаючи в руках свою фотокамеру. Ледве уникнувши полону під час своєї першої битви, в якій він брав участь, Бреді дещо засумнівався у своєму патріотичному палі і почав надсилати асистентів на передову. За декілька років війни Бреді та його команда зробили більше 7 000 знімків.
Фотографія з повною відсутністю романтики «День Перемоги, Таймс-сквер, 1945 рік» або «Поцілунок», Альфред Ейзенштадт, 1945
14 серпня 1945 року новина про капітуляцію Японії ознаменувала кінець Другої світової війни. Вулиці Нью-Йорка затопило хвиля святкувань, але можливо, ніхто не відчував себе так вільно, як військові. Серед щасливих людей, що святкували на Таймс-сквер, був і талановитий фотокореспондент 20-го століття – німецький іммігрант Альфред Ейзенштадт. Він зумів зафіксувати одного моряка, який просто поцілував дівчину. Фотографія стала популярною по всій країні завдяки своїй простоті і непересічності. Вона не була символом закоханих, розлучених війною, але все ж таки залишається стійким символом Америки, який відображає закінчення тривалої боротьби за мир.
Фотографія, що показала, що і у геніїв є відчуття гумору «Ейнштейн, що показує язик», Артур Сейсс, 1951
Ще одна впливова фотографія – «Ейнштейн, що показує язик», зроблена Артуром Сейссом у 1951 році. Сам Ейнштейн зробив революцію в ядерній фізиці і квантовій механіці, і саме ця фотографія дала змогу людям побачити його з іншого боку, якого раніше не відображали. 72-річний вчений був втомлений постійним преслідуванням ЗМІ в університетському містечку Прінстон. Коли його вкотре попросили посміхнутися для фото, він, замість посмішки, показав язик.
