На сьогодні Shahed перестає бути виключно ударним БпЛА-камікадзе та поступово трансформується у модульну авіаційну платформу. Ворог використовує її як експериментальний носій для випробування різних типів бойових частин, систем наведення, елементів управління та інтеграції сторонніх зразків озброєння, що потенційно розширює спектр її застосування.
Відомий льотчик з позивним KARAYA, захисник вінницького неба від шахедів, Герой України, розповів у телеграм-каналі, як використовує ворог ці БпЛА, про їх експерименти та перспективи цього.
На наведених фото можна побачити приклади встановлення ПЗРК «Верба» та ракети радянського виробництва Р-60 класу «повітря-повітря».
Такі рішення зміщують вектор застосування дрона — від виключно ударного засобу по наземних цілях до потенційної загрози для авіації. Виникає логічне питання: як це впливає на екіпажі винищувальної та армійської авіації, які залучені до знищення повітряних цілей цього типу?
Обмежені можливості селекції цілей — ракета погано відпрацьовує в умовах теплових завад, фонового випромінювання та нестандартних кутів атаки.
Кінематичні обмеження. Для ефективного пуску необхідні сприятливі параметри швидкості та курсового зближення, які Shahed як носій забезпечити не здатен. Окремо слід враховувати фактор фізичного старіння.
Виробництво Р-60 було завершене на початку 1980-х років, отже навіть найпізніші екземпляри мають вік близько 45 років.
– стабільність роботи газогенератора;
– надійність пускових ланцюгів;
– деградацію елементів ГСН та електроніки.
Також варто зазначити сумнівну геометрію атаки: у більшості сценаріїв перехоплення Shahed заходить у задню напівсферу цілі, при цьому ракета, встановлена на ньому, орієнтована вздовж вектора польоту дрона.
Ключове питання — реалізація повноцінного бойового контуру «виявлення-розпізнавання-супроводження-пуск».
Shahed як платформа має обмежену енергетику, обчислювальні ресурси та стабільність. Фактично без інтеграції повноцінної СУО (системи управління озброєнням) ефективність ПЗРК на такій платформі залишається низькою та нестабільною.
Тому вже зараз необхідно враховувати можливий розвиток цієї загрози, адаптувати тактику, процедури та засоби протидії, не чекаючи моменту, коли експеримент стане повноцінним бойовим інструментом.
