За десять метрів до ворожого окопу, перед його обличчям влучила міна. Вибух. Тиша. Дим. Відчуття, що обличчя більше немає. Осколки в усьому тілі і немає половини зубів. Важкі та довгі тринадцять годин на позиції під шквальним вогнем, в очікуванні можливості евакуації. Він не лише вижив, а і знайшов сили повернутись до війська.
Головний сержант підрозділу БпЛА «Кречет-1» вінницького полку Національної гвардії України каже:
Гвардійцю на псевдо Витязь 32 роки, у 18 пішов на строкову військову службу. Після демобілізації зрозумів, що його тягне назад. І саме у війську він довів усім, що він насправді витязь – лицар, що не знає страху і докору.
Найбільше запам’яталась оборона Авдіївки ще під час Антитерористичної операції. Там в найсуворіших умовах степових донецьких холодів він з побратимами відбивав атаки окупантів.
Вони працювали вночі – усю темну пору «стирали» противника. Під ранок – змінювали позицію.
Коли приїхали на місце дислокації, злізли з машини, усі почали голосно сміятися.
Після закінчення контракту чоловік спробував розпочати цивільне життя: працював на заводі слюсарем, але 24 лютого 2022 року змінило все.
Двадцять п’ятого лютого він одружився, а наступного дня, разом із побратимом, пішли до військкомату та записались до війська. У лавах Нацгвардії чоловік пройшов базове навчання, а потім ще й додатковий курс підготовки.
У вересні 2023 він вже командував відділенням, яке виконувало бойові завдання на передовій в Запорізькій області.
Тринадцять годин Іван чекав на евакуацію, ворог крив щільним вогнем, і не давав підняти голови гвардійцям.
Потім був рік лікування: Запоріжжя, Дніпро, Вінниця. Госпіталь за госпіталем, щелепна хірургія – 15 швів. Але все це не зламало українського воїна і патріота. Він повернувся на службу.
Він переміг ці виклики і зараз професійно виконує завдання та пишається своєю службою.
Сьогодні він – головний сержант підрозділу операторів бойових дронів «Кречет-1». Каже, що тут, нарешті, відчув себе на своєму місці. А його надійним тилом та підтримкою є дружина і троє дітей.
Дрібні осколки в обличчі досі нагадують про поранення, але обов’язок перед Батьківщиною та родиною дає йому сил та мотивацію продовжувати боротьбу, щоб разом з побратимами вистояти та зберегти Україну для дітей. Витязь каже, що не варто бояться йти на службу, тут можна знайти себе, зайнятися улюбленою справою та гідно давати відсіч ворогу.
