Вінницький мікрорайон Тяжилів свого часу був заснований як населена кріпаками слобода за містом. А трохи згодом Вінницький магістрат – власник Тяжилова – скористався ним для сплати боргу адвокату Котовичу, який допомагав місту відстоювати свої права.
Про це йдеться у дописі Музею Вінниці на сторінці у Фейсбуці.
Перша частина історії Тяжилова тут: https://bit.ly/3RzDuxi
Після смерті Антонія Котовича Тяжилів перейшов у розпорядження його дружини Катерини. Але на спадщину покійного адвоката претендували й інші родичі, тому розпочалися судові процеси. У 1799 році було досягнуто компромісу: Катерина Котович відмовиться від своїх прав на Тяжилів, за що інші нащадки адвоката заплатять їй 10 000 злотих. Сума так і не була сплачена, тому 11 квітня 1801 року Вінницький земський суд ухвалив виконавчий декрет про передачу Тяжилова у традиційне володіння Катерини Котович. При цьому кінцевим власником села все ще залишався магістрат.
Влітку піддані селяни відбували панщину по два дні на тиждень, а взимку – по одному. Але йдеться не про календарні пори року. Так зване «господарське літо» починалось 23 квітня, в день святого Войцеха і тривало до 11 листопада, дня святого Мартина. Решта року вважалася зимою. Таким чином селяни відбували 80 днів панщини щороку, до чого додавалось ще 12 днів шарварків, тобто додаткових повинностей, пов’язаних з ремонтом або будівництвом доріг, мостів, панського будинку тощо. Окремими видами повинностей, які ніяк не лімітувались, був догляд капусти на панському городі та добова сторожа.
Катерина Котович недовго розпоряджалася успадкованим від чоловіка селом. Вже 22 квітня 1801 року земський підсудок Вінницького повіту Фелікс Обух прибув у Тяжилів за відсутності Катерини Котович і передав село у традиційну власність Людвіку Копчинському. Справа в тому, що наприкінці ХVIII століття вінницька громада заборгувала власному старості графу Антонію Протазію (Проту) Потоцькому 33 639 злотих. Сам Потоцький, в свою чергу, теж мав чимало боргів. Серед тих, кому він був винен гроші, перебував і Людвік Копчинський. У 1795 році діяла комісія, яка мала погасити заборгованості графа. 1 листопада того ж року місто мало сплатити Копчинському 33 639 злотих, таким чином закривши свій борг власному старості. Але цього не сталося і у 1801 році Фелікс Обух приїхав у Тяжилів, аби передати його Копчинському для сплати боргу Потоцького. Це були протиправні дії, адже село вже перебувало в заставі у Котовичів.
Історик, кандидат історичних наук Олександр Петренко, на основі досліджень якого створено цей допис, вважає, що назву селу дали постійні судові процеси:
