В Україні завжди шанували землю, називали її «матір’ю», «святою». Перша людина – Адам – була виліплена із землі, точніше, з червоної глини.
“В усному фольклорі, у літературних текстах ХVII століття діяльність майстрів (гончарів, ковалів, золотарів) порівнювали з діяльністю Бога, коли він створював світ і людей. Митець постає у образі творця – приборкувача сили природи, який кожного разу створює у своїх виробах якусь частину всесвіту. Виплеканий у руках шматок глини, майстерно виточений на гончарному крузі, оживає на очах, перетворюючись на живий організм. Гончарний круг набуває символу магічного кола – універсальної вселенської форми” – пишуть музейники.
Самі гончарі, чи то жартома, чи то всерйоз, стверджують, що назва їх ремесла походить від слів «горн» і «чарування» (той, що горно чарує). Створюючи посуд, творець-ремісник вкладав у нього душу. Допоки глиняний виріб залишався вмістилищем, в якому щось могло знаходитись, «мешкати» – це було пристанище для «душ», він жив і слугував людям.
Процес виготовлення гончарних творів схожий на сакральне дійство, своєрідний ритуал, де одразу задіяні чотири стихії: глина – земля, вода для розмочування, повітря для підсихання, вогонь – для обпалення. Тож споконвіку постать гончаря була оповита магічним змістом. У народі їх боялись та поважали, називали «горшколіпами», «горщечниками», вважали такими, що знають нечисту силу, бо ж вони з вогнем справу мають, горщики та глечики з-під вогню з’являються: «Горщечник вогнем править, як чорт у пеклі».
Горщики та глечики у народній уяві неодмінна приналежність відьомських витівок. У народі вірили, що спеціальний посуд для відьом та чаклунів гончарі виготовляли, роблячи усе на виворіт(задом наперед): руки вивертали, гончарний круг крутили в протилежний бік. Вважали також, що горщик гончара-пияки при кипінні хитатиметься і розхлюпуватиме воду, а у похмурого та сердитого посуд викривиться; якому майстру не доплатили – забере у посуду здатність збирати сметану.
Справжні майстри-гончарі, які ставили на виробах своє клеймо, не дозволяли ставати чи сідати до гончарного круга дітям, жінкам, стороннім. Коли посуд не вдавався казали, що нечистий заважає.