Вінниця це місто яке багато на історію, витвори архітектури, творчих людей, меценатів та різноманітних історичних постатей та знаних дворянських та шляхетних родів.
Саме про один такий рід мова піде в сьогоднішньому репортажі. Отож, мова стосуватиметься палацу на П’ятничанах.
Проходячи крізь велику браму Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру, хочеться поринути в історію цього місця, аби порівняти її із сучасністю.
Трішки історичної хронології:
– Першим власником П’ятничан із роду Ґрохольських став Міхал Ґрохольський.
– Після його смерті його місце зайняв його син — Марцін Ґрохольський.
– За часи його життя було завершено будівництво самого замку.
– Після смерті свого батька, Марціна, його місце власника П’ятничан зайняв його син, який отримав ім’я свого дідуся — Міхал Ґрохольський.
– До замку він переїхав зі своєю дружиною Марією. як стверджують історики, саме Марія забажала переробити не приємний холодний замок на чудовий палац.
Палац періоду дев’ятнадцятого — початку двадцятого сторіччя. Збудований у стилі класицизму та оточений пейзажним парком який створив Діонісій Маклер.
Мав характер оборонного замку
Був оточений ровом та двома баштами. Пізніше палац перебудовували.
Нині мало що зберігалося від палацу, але можна побачити ознаки стайні, рову та огорожі самого маєтку.
Також саму головну будівлю, яка відтепер є одним з корпусів Вінницького обласного ендокринологічного центру. Можна побачити подекуди сліди реконструкції маєтку, однак цього недостатньо. Маєток визнаний пам’яткою архітектури.
На даний час славетний парк зберігся частково. У парку згруповано кілька невеликих березових гаїв, масивів з білої акації, канадської тополі, ялини та інших порід. У парку є рідкісні види дерев.
Площа парку – 32 гектари, було створено в другій половині XIX століття. Характерною рисою його планування є численні групи листяних і хвойних порід. Мальовничі схили ставка оточені насадженнями сосни звичайної, ялини, модрини та вікових дубів.
А щоб було усім читачам зрозуміло, як саме виглядав маєток в той час, ми пропонуємо поглянути на фото підбірку “було-стало”.
Бо саме фотографії є непохитною та безкоштовною машиною часу, не залежно від того скільки минуло з того часу.
Старі фотографії представлені з архіву пана Генріка Ґрохольського.
Автор статті та сучасних фото: Марія Лук’янович
