Разом з батьками, Степаном і Надією, врятували солдата Ісаака Тартаковського.
Про цю подію в історії нашого міста розповідає сайт “Yad Vashem – The World Holocaust Remembrance Center”
“Степан Савчук жив у Вінниці разом зі своєю дружиною Надією, дочкою Лідією і сином Валентином. Коли в червні 1941-го року почалася війна між Радянським Союзом і Німеччиною, Валентин пішов на фронт, і звісток про нього не було до самого визволення Вінниці 20 березня 1944 року року. Турбота про сина підштовхнуло їх відкрити двері свого будинку іншому радянському солдату, який втік з табору для військовополонених. Цей солдат, нікого не знав у Вінниці, представився Іваном Петровим і вважав за краще нічого про себе не розповідати. Згодом Петров зрозумів, що у Лідії є друзі серед євреїв, і що вона і її батьки періодично приносять їм їжу і навіть ховають в своєму будинку. Тоді він вирішив зізнатися в тому, що він – єврей, звуть його Ісаак Тартаковський, він – колишній житель Києва. Його взяли в полон у вересні 1941-го року, але йому вдалося втекти”, – йдеться у повідомленні.
Ісаак дістався до Вінниці в надії знайти тут роботу; він спав в міських парках або покинутих будівлях.
До того моменту, коли Тартаковський дістався до Савчуків, він був у відчаї. Вони погодилися заховати його на горищі.
Постійно підтримуючи його, вони знаходили потрібні слова, щоб підбадьорити і взагалі ставилися до Ісака з великою симпатією.
У квітні 1943-го року Савчукам було наказано покинути будинок, оскільки в ньому повинні були розміститися німці.
Разом з Тартаковським вони переїхали на околицю міста, а новим сусідам представили його своїм родичем.
Там він жив відкрито і ховався тільки під час перевірки документів.
Коли Вінниця була звільнена, Ісаак Тартаковський повернувся до лав Червоної Армії, а після війни поселився в Києві і став знаменитим художником.
У 1951-му році він випадково зустрів на вулиці Лідію Савчук, завдяки чому знову відновив спілкування з її сім’єю.
Двома роками пізніше Ісаак Тартаковський і Лідія Савчук одружилися.
2 січня 1995 року Яд Вашем удостоїв Степана і Надію Савчук і їхню дочку Лідію почесним званням «Праведник народів світу».
