Чоловік вінничанки Юлії Марченко служить в ЗСУ вже рік. Абсолютно цивільна людина, як і більшість наших захисників, він просто працював, насолоджувався життям та своєю сім’єю. Але один ранок змінив життя всіх і кожного. Він подався захищати країну, а вона в «гастробатальйон». Історія однієї родини військового. У кожної українки є власна історія війни, історія переживань за близьку людину, очікувань та сподівань на краще.
Але їхати нікуди жінка не поспішала. Потрібен був час аби пройшов той перший переляк та зрозуміти взагалі, що відбувається і як діяти далі.
Добравшись до Вінниці чоловік довго не думав і подався в ТРО. Кілька місяців був на місці, а вже пізніше вступив до ЗСУ (з міркувань безпеки бригада та місцеперебування військового не розголошується).
Юлія жартує, що вона «творча на всю голову людина». Жінка має золоті руки, вона займається флористикою, в’яже, шиє, малює, вишиває. Аби голові було легше, руки повинні бути зайняті.
Юлія пишається своїм чоловіком. Каже, що якби була можливість відмотати час назад і щось змінити, то нічого б не міняла.
Анна Болховітіна
