Тиша означає, що рідні з наодинці болем: родини зниклих безвісти з 14 бригади НГУ з Вінниччини

Сьогодні, 11 листопада, на Майдані Незалежності у Вінниці пройшла мирна акція-нагадування про зниклих безвісти та військово-полонених захисників із 14 бригади Національної гвардії України Червона калина.

Організували акцію родини військовослужбовців.

Схожі вже відбувалися в різних містах. Сьогодні до вінничан долучилися учасники з Києва, Львова, Івано-Франківська, Одеси, Хмельницька – всього понад 100 людей.

Спершу відбулася зустріч з представниками Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, на якій предметно обговорили проблемні питання. А потім разом з представниками координаційного штабу вирушили до Майдану Незалежності.

За 58 обмінів – жодного повернення з 14 бригади НГУ. Тільки деякі захисники з числа зниклих безвісти мають підтверджений статус «полонений».

Мій хлопець є бійцем 14-ї бригади військової частини 3028 «Червона Калина», – розповідає учасниця акції Надія Біленко. – Він у полоні вже півтора роки. Востаннє розмовляла з ним вночі на 6 травня 2023 року. Наша розмова тривала буквально декілька хвилин. Він сказав мені не хвилюватися, що все буде добре. Після цього зв’язок зник. Настала тиша. Згодом я написала командиру ,щоб уточнити, що з моїм коханим, на що отримала відповідь: «Він на позиції, більше інформації до нас не надходило». За декілька днів зателефонували його мамі й повідомили, що він зник безвісти в населеному пункті Спірне Донецької області. Біль, невідомість, страх за його життя — це все, що я відчувала тоді й відчуваю досі. Після цього була поїздка до Вінниці у його військову частину. Надії на те, що він живий, нам не давали, казали, що, ймовірно, загинув, бо штурм був важким… 21 травня 2023 року на російському телеграм-каналі я побачила відео, на якому упізнала свого коханого. Згодом з’явилося ще одне відео з ним. Було дуже боляче бачити його таким, але головне — він живий. Незабаром було і офіційне підтвердження від МКЧХ. Ми почали писати йому листи, але жодної відповіді не отримали, і ми не знаємо, чи доходили вони до нього. Наразі мені відоме його місцезнаходження, і я вдячна хлопцям з інших бригад, які повернулися з полону й повідомили цю інформацію.

Рідні переконані, що вони мають нагадувати історії героїв суспільству, щоб їхня сміливість, вірність наказу і подвиг не були забуті.

Раніше щодо зниклих безвісти існувала рекомендація – не поширювати інформацію, щоб не нашкодити. Але поступово тиша переросла в замовчування. Ми об’єднуємося з іншими родинами, щоб подолати цю стіну мовчання і скласти картину подій, – під час виступу зазначала одна з організаторів Антоніна Басенко, – Гласність може зашкодити. Та ще більше шкодить тиша! Тиша означає бездіяльність. Тиша означає, що рідні залишаються з болем один на один.

Рідні наголошують, що стукають у всі двері, щоб полонені українські захисники були виявлені і скоріше поверталися додому. І закликають суспільство до небайдужості та залученості.