У громаду на Вінниччині, поряд з невизнаною «ПМР», привезли гуманітарний вантаж для переселенців

Переселенців в цій громаді прихистили з Київської, Житомирської,Чернігівської, Миколаївської, Запорізької, Черкаської, Херсонської та інших областей.

Начальник Вінницької обласної військової адміністрації Сергій Борзов привіз для внутрішніх переселенців, які проживають в громаді, доставлено майже дві тони продуктових наборів та 9 палет гуманітарної допомоги від закордонних спонсорів. Тут є мед та спеції, рибні та м’ясні консерви, джеми, а також дитяче харчування, памперси, іграшки, солодощі та корм для тварин.

Під час зустрічі із внутрішньо переміщеними родинами, Сергій Борзов поцікавився їх розміщенням, харчуванням та особливо – медичним обслуговуванням.

«В Олешках півтора місяця прожили під окупацією.. тяжко дуже, – каже переселенець із Херсонщини, який з кінця травня живе в Студеній з дружиною і двома дітками, – Виїжджали навмання, тож знайшли телефон сільради в інтернеті і приїхали сюди… Вже й город посадили, щоб мати своє..Нам допомагають і люди, і сільрада. Там же на Херсонщині зараз дуже важко, готують псевдо референдум, з Криму товар возять… Але ж усе населення проти окупації, чекають наших військових».

Тульчинська земля від початку повномасштабної війни прийняла 16, 5 тисяч переселенців. Однак ця цифра не є сталою – до Київської, Житомирської та Чернігівської областей люди повертаються, а з Миколаївської, Запорізької, Черкаської доїжджають. Спостерігається збільшення кількості ВПО в районі десь на 4 тисячі проти лютого-березня.

Тульчинський район на 95% виконав намічені роботи по обороноздатності території. Враховуючи, що Студенянська громада безпосередньо межує із невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, то оборонні роботи першої лінії там ще в квітні були завершені на 100 %. Тут також опікуються внутрішніми переселенцями і готові дати відсіч ворогові, в разі необхідності.

Голова Студенянської ТГ Олексій Кирнасівський розповів, що на даний час в громаді офіційно зареєстровано 455 ВПО, 150 із них – діти.

Серед переселенців є й такі, що планують залишатися – навіть діток у школу записали на наступний навчальний рік. До прикладу, родина зі сходу влаштувалась на роботу: дружина на ферму – чоловік водієм, дітки – на навчання. Проте, за словами Студенянського голови, бажання залишитись у громаді не носить масового характеру. На те є свої причини – і близькість кордону з невизнаним Придністров’ям, і велике бажання повернутись до рідних країв, щоб відбудовувати власні будинки та жити там.