На площі міста також було багатолюдно. З гучномовців доносилась траурна мелодія, люди тримали в руках живі квіти запитували один одного, чому війна забирає найкращих. Коли музика затихла, ведуча мітингу оголосила хронологію подій, як загинув залізничник В’ячеслав Франчук.
Про це повідомив сайт RIA-Козятин.
У 8.00 він заступив на чергування, а у 8.15 з інтервалом декілька секунд у приміщення, де він працював влучило дві ворожі ракети. Масштаб руйнувань на електропідстанції був настільки великий, що тіло нашого земляка відкопали з завалу пізно увечері.
На прощанні з загиблим головний інженер Козятинської дистанції електропостачання розповів, що Вячеслав Франчук прийшов працювати в дистанцію електропостачання на посаду механіка-електрика після того, як закінчив Харківський інститут залізничного транспорту. З самого початку своєї трудової діяльності він проявив себе, як працівник на якого можна покластися і для якого немає чогось неможливого.
Не стримала сліз трагедії перша вчителька В’ячеслава Тетяна Матвійчук. Вона пам’ятає його з першого дня, як батьки привели його у перший клас школи №4. Він з самого дитинства був прикладом для інших учнів. У нього було багато планів і один з них — привести у рідну йому школу своїх сина Олександра та дочку Лілію…
З площі траурна процесія пішла в сторону сільського кладовища. Поховали В’ячеслава Франчука на Алеї Слави.