Писанкарство як вид народного мистецтва набуло особливого розвитку в Україні, де кожен регіон має свої, властиві йому зразки писанкового розпису. В мініатюрній писанці зустрічаємо відтворену розмаїтісь життя, специфічний сюжетний стиль і своєрідність.
Про це розповіли на сторінці музею у Фейсбуці.
“Вітаємо! Скоро Великдень. Свято, що несе надію, мир та спокій. Незмінним його атрибутом є писанка, символ народження нового життя. Писанковою мовою незчисленні творці, донесли до наших днів генетичну пам’ять українського народу, зримо увічнили його уявлення про Світ, його предківську віру.
Ми б хотіли розповісти вам про подільську писанку. Писанкарство Поділля сягає своїми коренями глибини століть. На ці багаті, родючі землі, споконвіку зазіхали загарбники. Тож на писанці цього регіону, бачимо стилізовані чорним та зрідка червоним тлом відповідні сюжети. Використовують також й інші темні барви, на кшталт фіолетового чи коричневого.
Сам візерунок наносять чорними, червоними та білими кольорами. Рідше – жовтими та зеленими. Тут зустрічається: «повна рожа», «зорі», «безконечники», «ламаний хрест», «крутороги», «клинки і сокирки», «конюшина», «барвінок», «сакви-бесаги», «гусячі шийки», «баранячі роги», «заячі вуха», «бояри».
Також на них зображають місяць, зірки, дубове листя, курячі лапки, вишеньки, огірочки та черепашки. В залежності від місцевості, тут зустрічаються і геометричні орнаменти, і тваринні та рослинні мотиви.
Можете обирати будь-який варіант до вподоби. Як би ви не прикрашали писанку до свята, головне, щоби ви не забули це зробити. Адже, як каже стара гуцульська легенда, доки люди пам’ятають, як писанки писати, доти житимуть всі у злагоді та мирі”.
