На сьогоднi вiдомi прiзвища двох загиблих крутян, наших земляків. Бій під Крутами 29 січня 1918 р. став символом героїзму та жертовності в боротьбі за незалежність України. Саме у цей день було зупинено наступ на Київ більшовицької орди під командуванням Михайла Муравйова.
Про це йдеться у дописі на сторінці Вінницького обласного краєзнавчого музею.
Поблизу станції Крути (нині с. Пам’ятне Борзнянського району Чернігівської області) перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, на озброєнні яких було 16 кулеметів та одна гармата. Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Ворог мав десятикратну перевагу в живій силі, бронепотяг та артилерію.
Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Близько шести годин тривав бій з більшовицькими військами.
Під тиском ворога українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками та потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Григорій Піпський, учень 7-го класу, перед розстрілом заспівав «Ще не вмерла Україна» і решта підтримали спів. Згодом, коли національні війська звільнили більшість України від російських загарбників, за рішенням Центральної Ради 18 березня 1918 р. майже всіх загиблих вояків-студентів урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі у Києві.
На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 загиблих крутян. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Сидор Пурік-Пуріченко, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.
Затримавши ворога на декілька днів, українські війська дали змогу укласти мир між урядом УНР і державами Четверного Союзу. 9 лютого 1918 р. було підписано Брестський мирний договір. Він означав визнання Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин. Саме завдяки Крутам УНР визнали самостійною державою.
У цьому бою прославилися і подоляни. Більшість із них залишилися живими і продовжили боротьбу за Україну у подальшому вирі революційних подій. А жертовність під Крутами загиблих молодих наших краян Сидора Пурік-Пуріченка та Миколи Лизогуба нащадки повинні пам’ятати.
“Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв. У 2006 р. на місці бою встановлено пам’ятник. Сміливість та героїзм крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України.
Публікуємо світлини, матеріали хоробрих земляків, які брали участь у тих доленосних подіях молодої Української республіки”, – йдеться у дописі.
