Вінницький обласний краєзнавчий музей зробив публікацію про традиційні Подільські жіночі сорочки.
Як розповідають музейники перша сорочка “родом” із села Стіна Томашпільського району.
Рукави без уставки, рослинний орнамент, смуги з меандром, червоні лінії із сухозліткою (металізовані нитки мідного кольору). Техніки — низь, хрестик, півхрестик, штапівка.
Друга сорочка, довга, важка, з конопляного полотна, яскрава, вишукана. Не просто одяг, а сутність жінки — творіння її невтомних рук. Вишита низзю і легким кафасором. На комірці є солярні знаки «ружі-звізди».
“Вишиванка — символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, любові, святості, оберіг. Народ ставиться до вишиванок, як до святині. Вони передаються з покоління в покоління як родинні реліквії. За традицією, матері вишивали сорочки та рушники своїм дітям, дівчата, готуючи придане, вишивали нареченим сорочки на знак вірності та кохання. Дивовижними візерунками прикрашали сорочки. Готували дівчата собі на все життя 50–80, а іноді й 100 сорочок з тонкого вибіленого полотна. Іноді не лише вишивали нитками, а й гаптували сріблом, золотом, бісером”, – розповідають секрети музейники.
Щоб чоловік був мужнім та головою в родині, йому не варто дарувати сорочку, вишиту квітами
Дівчаткам на сорочках не вишивали маків, щоб мати пару. Мак – символ жалоби за втраченим коханням
Жінки поважного віку не вдягали сорочок, вишитих яскраво червоним кольором. Червоний колір – символ молодості, краси та родючості
Весільна сорочка молодої мала бути додільною (до долу та пошитою з одного шматка полотна) – щоб не «перерізати» своє щастя-долю
Сорочки також шилися з двох частин: верхня – станок, нижня – підточка
