Третім був портрет Захарка Сича, який за легендою, відстояв для Вінниці вольності для міщан і основи самоврядування. Судовий процес тривав 11 років та завершився перемогою городян. Про два попередні портрети йшлося у публікації на сайті “Новини Вінниці”.
У дописі Центру історії Вінниці у мережі Фейсбук йдеться про третій портрет історичної особи.
Портрет 3. Захарко Сич
Міщанин, який згідно давньої міської легенди, врятував вінницькі привілеї у 1780 р.
На середину XVIII ст. міське самоврядування майже завмерло, а старостинський уряд відібрав земельні й торгово-промислові права. Ініціаторами боротьби за міські права виступили представники старовинних українських міщанських родів, які уклали угоду з єврейською громадою про координацію дій задля відновлення самоврядування. Судовий процес тривав 11 років та завершився перемогою городян.
Наприкінці ХІХ століття дослідником міської старовини, отцем Іваном Шиповичем була записана легенда родини вінницьких міщан Сичів про їх предка: «Коли вінницькі міщани вирішили розпочати боротьбу з старостою за свої права і вольності, прадіду міщанина Сича доручили відправитися до короля із скаргою на старосту, взявши із собою оригінал древнього королівського привілею вінницьким міщанам.
Так як від надання цього привілею залежав результат усієї справи, то староста перед цим повідбирав і спалив усі копії цього привілею. Староста знищив би і оригінал древнього привілею, але ніяк не міг його відшукати. Та й важко було його відшукати, так як, за виключенням міщанина Сича, ніхто не знав, де зберігається той привілей. А між тим древній привілей більше ста років зберігався в дуплі старого дуба, невеликий отвір в яке зовсім заріс.
Коли міщанинові Сичу прийшов час їхати до короля зі скаргою на старосту, дуб таємно зрубали і вийняли древній привілей, який від довгого перебування в дуплі став в деяких місцях малорозбірливий. Щоби староста не наздогнав Сича на шляху до Варшави, Сич вдався до хитрощів: залишив свій одяг на березі Бугу, щоби вважали його утоплеником, він в іншому одязі таємно відправився у Варшаву зі скаргою і з привілеєм. Сич прибув якраз під час розбору справи. Надавши королеві скаргу і оригінал давнього привілею, міщани домоглися покарання старости і повернення усіх колишніх прав і вольностей».
Опосередкованим підтвердженням цієї історії є скарга вписана 14 квітня 1780 р. у актові книги Старої Варшави від імені В. Миклашевського, М. Дубицького, братів Я. та І. Педченків, Захарка Сича, О. Дахненка і ще 8 вінницьких міщан, яким заледве вдалось врятуватись від переслідування старости.
Скаржник заявляв, що коли староста Чосновський дізнався через своїх шпигунів про запланований виїзд до Варшави перерахованих міщан для захисту прав і вольностей міста, то їх намагались захопити силою і вивезти.
Захарко Сич зображений на фоні стилізованого Вінницького магістрату, який існував у останній чверті XVIII ст. на Ринковій площі Вінниці.
🔸 Автор портрету: Орленов Артур , художник-баталіст, портретист, головний художник студії Українського батального мистецтва.
🔸 Висловлюємо подяку історику костюму, ілюстратору військово-історичних видань Сергію Шаменкову (Serge Shamen) за фахові консультації під час створення роботи.
