До Дня міста презентуємо виставку історичних портретів «Давні діячі міського самоврядування».
Так анонсували в Центрі історії онлайн-презентацію.
Портрет 1. Іван (Івашко) Шульга Долбинич
Міщанин, перший з відомих очільників самоврядування Вінниці, який обіймав посаду війта у 1504 р.
“У 1504 р. намісник брацлавський, князь Михайло Збаразький надає війтові за службу селища Трибіси і Котенев Брацлавського повіту. Внаслідок надання земських маєтків він та його син Масина Шульжич (Шульженко) виступають у актах 1505-1506 р. як зем’яни, тобто представники шляхетського стану.
Цікаво, що вищезгаданий син війта у 1506 р. продає маєток Котенево «євреєві острозькому пану Михелю Шимонковичу, митнику брацлавському й вінницькому, за 50 кіп грошей литовської лічби», що є першою згадкою про присутність єврейської громади у Вінниці.
Перший із зафіксованих у джерелах війтів Іван Шульга Долбинич зображений на фоні стилізованого Вінницького замку.
Автор портрету: Артур Орльонов, художник-баталіст, портретист, головний художник студії Українського батального мистецтва.
Висловлюємо подяку історику костюму, ілюстратору військово-історичних видань Сергію Шаменкову за фахові консультації під час створення роботи”, – повідомили в Центрі.
Портрет 2. Парфен (Пархом) Омелянович
“Міщанин, вінницький війт 1639-1643 та 1645 рр. У період, коли Парфен Омелянович обіймав цю важливу посаду, Вінниця отримала Магдебурзьке право.
Один із найбагатших городян-землевласників свого часу, представник економічно міцної та впливової групи українських міщан, син війта Омеляна Богуфаловича, який перебував на посаді у 1603 р. Мав дружину Тетяну.
Його ім’я фігурує у присязі вінницької міщанської громади королеві Речі Посполитої Владиславу IV, яка була складена 26 травня 1640 р. Уже за кілька днів після її складення, 30 травня Вінниця офіційно отримала Магдебурзьке право. Відтоді на чолі міщанської громади стояв міський уряд, що складався із шести бурмістрів під головування війта.
На початку 1640-х років мав над горішньою течією р. Вінниці великий хутір з 12 ставками та добре впорядкований маєток, з орними землями, лісами, ставами, городами, садами, сіножатями тощо. У XVIII ст. на місці цього хутору було розташоване с. Писарівка. У 1641 р. Парфен Омелянович продав цей хутір католицькому монастиреві отців-домініканців за 350 злотих, згодом легалізувавши акт-купівлі продажу.
Міщанська громада під його головуванням передала у 1642 р. Благовіщенському православному жіночому монастиреві громадську сіножать (сіножать Следзіовського).
Парфен (Пархом) Омелянович зображений на фоні стилізованого образу історико-архітектурного комплексу «Мури» та монастиря єзуїтів
Автор портрету: Орленов Артур, художник-баталіст, портретист, головний художник студії Українського батального мистецтва.
Висловлюємо подяку історику костюму, ілюстратору військово-історичних видань Сергію Шаменкову (Serge Shamen) за фахові консультації під час створення роботи”.
