Музей Вінниці презентував мапу Вінниці та околиць 1840 року, оригінал якої зберігається у фондах Державного архіву Хмельницької області (Ф. 115, опис 2, справа 7). Автором цієї мапи є вінницький повітовий землемір Кролицький.
Про те, навіщо створювали карту, та як її розшукали та сканували та готували до оприлюднення повідомили на сторінці Музею Вінниці у Фейсбуці.
«Вважається, що він ( Кролицький ) створив її з метою реалізації права винного відкупу – контракту, за яким переможці міських торгів (відкупники) отримували у розпорядження міські ґуральні та корчми. Це давало їм можливість протягом трьох років монопольно виготовляти та збувати алкогольну продукцію на певній території.
«Власне, на плані міста і околиць бачимо три межі. Перша позначає безпосередньо Вінницю та землі «призначені для заселення м. Вінниці по Найвище затвердженому проєктному плану». Вона позначена цифрами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9. Згадка проєктного плану вказує на те, що на мапі відображений не фактичний стан справ у вінницьких реаліях 1840 року, а бачення проєктантів.
Так, наприклад, Старе місто, Слобода Дубицьких, Замостя і Садки позначені як чітко розплановані прямокутні ділянки землі, утворені рівними дорогами. Водночас із планів попередніх та подальших років (навіть з сучасних мап) бачимо, що дороги Старого міста – найстарішої частини Вінниці – виглядають менш впорядковано.
Наступна «двохверстна відкупна» межа проведена на відстані близько двох кілометрів від попередньої і позначена малими латинськими літерами a, b, c, d, e, f, g, h, i. Третя межа, розташована за дві версти від другої і позначена великими латинськими літерами A, B, C, D, E, F, G, H, I», – йдеться у повідомленні.
Роздивитися мапу Вінниці 1840 року у великому розмірі можна за цим посиланням: https://bit.ly/479gxbb
«Висловлюємо щиру подяку підприємству ТОВ «Аналітика» за створення якісної скан-копії мапи. Також дякуємо Державному архіву Хмельницької області, його директорці Катерині Бурдуваліс, начальнику відділу забезпечення збереженості документів Олександру Войтовичу за надання оригіналу мапи для сканування, а також Державному архіву Вінницької області та його директору Юрію Легуну за ініціативу, сприяння та посередництво у цій справі», – зазначили у музеї.
