У музеї вежі Артинова відкрилася виставка «Європейська площа: простір (не)пам’яті» про історію вінницького Меморіалу Слави, про тих, хто був там похований і перепохований, і про чинники, які вплинули на зміни простору, який первинно задумувався як центр міської рекреації.
Про це повідомили у Вінницькій міській раді.
Виставку «Європейська площа: простір (не)пам’яті» Музей Вінниці презентував у рамках Днів європейської спадщини, що тривають у Вінниці з 15 до 25 вересня. Йдеться про трансформації простору у середмісті, який нині вважають «серцем Вінниці». Мета творців виставки – розкрити мовою документів, світлин та картографічних матеріалів правду про місце пам’яті, яке ніколи не було пов’язане виключно з подіями Другої світової війни.
Експозицію про це у вигляді трьох великих стендів розмістили на першому поверсі вежі Артинова, переданої у 2020 році на баланс тоді ще Центру історії Вінниці (нині це колектив новоствореного Музею Вінниці). Вони розповідають про історію скверу на Європейській площі починаючи з XIX століття, коли вона була ще межею міста, і де згодом графи Ґрохольські заклали міський сад (або ж тодішньою термінологією “бульвар”); про історію узурпації міського простору більшовиками, які у самому серці міста почали ховати загиблих «борців за владу рад» (зокрема, чекістів і китайських найманців); про візуальну трансформацію цього місця з 1920-х років до наших днів.
Директор Музею Вінниці Олександр Федоришен в рамках відкриття виставки зазначив, що такий спосіб поховань не практикували ані православна, ані католицька, ані єврейська громади, які впродовж багатьох століть мали свої цвинтарі на околицях тодішньої Вінниці.
Загалом в зоні меморіалу поховано (а здебільшого – перепоховано) приблизно 150 людей: від тих, хто брав участь в захопленні Вінниці і боровся проти Української Народної Республіки, до вінницьких підпільників у роки Другої світової (наприклад, Ляля Ратушна і Юрій Курій).
Заступник директора Музею Вінниці та співавтор виставки Сергій Гула наголосив, що поховання настільки хаотичні, що у процесі трансформацій навіть була втрачена могила головного чекіста Вінниці Михайла Максимовича, який був фактичним організатором червоного терору у місті з масовими арештами, катуванням й розстрілами в потилицю із зав’язаними руками. Також, зі слів науковця, своєму перепохованню на цьому місці точно здивувався би Петро Запорожець, соратник Лєніна, який помер ще в 1905 році.
Виставка «Європейська площа: простір (не)пам’яті» доповнена підсвіченими макетами монументів, які в різний час були стрижнями цього простору: колона, встановлена на честь борців за владу рад на Вінниччині (1921-1975, нині переосмислена як колона Магдебурзького права), солдат зі знаменом, схилений у жалобі (1958-1975) і три солдати (1977-2022). Остання композиція була демонтована у травні цього року як відповідь на запит громади позбутися символів російської пропаганди, використовуваних для виправдання повномасштабної воєнної агресії проти України.
Виставка буде доступна для безкоштовного відвідування у вежі Артинова починаючи з 26 вересня, з понеділка по п’ятницю між 12:00 і 18:00.
