Цьогоріч відзначаєтся 115 років з дня народження Ніла Хасевича – українського художника, графіка, чоловіка, що створив візуальний образ Української повстанської армії (УПА), активного громадського і політичного діяча, члена Організації Українських Націоналістів (ОУН) і Української головної визвольної ради (УГВР), лицаря Срібного Хреста Заслуги та медалі «За боротьбу в особливо важких умовах».
Сміливий митець, що був воїном УПА, членом ОУН, народився 25 листопада 1905 року в селі Дюксин Костопільського повіту (тепер Костопільського району Рівненської області) в сім’ї диякона і псаломщика місцевої церкви.
Мав він не легке, бідне життя. В 14 років разом з матір’ю потрапив під потяг і втратив одну ногу.
Згодом він пересувався за допомогою дерев’яного простого протеза, який зробив власноруч.
Після тривалих творчих пошуків, Ніл Хасевич вирішив обрати курс графіки у майстерні відомого польського графіка, професора Владислава Скочиляса.
Ще у студентські роки став одним із засновників і секретарем мистецького гуртка “Спокій”, до якого входило 33 молодих українських художники-академісти.
Під час навчання Ніл Хасевич листувався з митцями із Австрії, Угорщини, Бельгії, Нідерландів, США, Канади та інших країн.
Згодом його роботи експонувалися на 35-ти виставках (у Львові, Берліні, Празі, Чикаго, Лос-Анджелесі)
В ряди УПА Ніл Антонович, відомий також під псевдо “Бей” та “Зот”, вступив у 1934-у році. Працюючи в умовах постійної небезпеки – у бункерах, землянках і криївках, без належних засобів на життя і в неймовірно несприятливих умовах, з примітивною підпільною друкарською технікою і браком відповідних матеріялів, він створив понад 150 графічних композицій і понад 50 графічних творів. Хасевич також вишколив ряд учнів-послідовників.
Зміг зарекомендувати себе прекрасним пропагандистом:
– був членом крайової референтури пропаганди;
– працював у редакції журналу “До зброї”;
– готував ілюстрації до сатиричних журналів УПА “Український перець” та “Хрін”;
– керував підпільною друкарнею;
– випускав різні агітаційні матеріали (брошури, листівки, летючки).
Він же розробив ескізи прапорів, печаток, бланків, бофонів і відзнак підпілля (Хрест заслуги, Хрест бойової заслуги, медаль “За боротьбу в особливо важких умовах”), навчав мистецтва гравюри молодих художників, які відходили вже на інші терени ілюструвати підпільну літературу.
Однак, оприлюднення його підпільних творів на Заході стало смертельним вироком для митця. У 1951 р. роботи Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів і були надруковані в альбомі “Графіка в бункерах УПА”.
За розпорядженням з Москви “пресечь антисоветскую деятельность” упівського художника для його розшуку було створено спеціальну міжобласну оперативну групу.
Через тривалий пошук криївку, де переховувався митець, знайшли, але живим Хасевич не здався – застрелився з особистої зброї разом із двома своїми охоронцями – В´ячеславом Антонюком – “Матвієм” та Антоном Мельничуком – “Гнатом”, спаливши перед тим усі важливі документи.
“У своєму житті я втратив уже все, але як довго залишиться бодай одна краплина моїй крові, я буду битися з ворогами свого народу, – писав Ніл Хасевич. – Я не можу битися зброєю, але б`юся різцем і долотом. Я, каліка, б`юся в той час, коли багато сильних та здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б`ються”.
Професійний рівень і плідність його творчості не мають аналогів у підпільній боротьбі інших народів у час Другої світової війни та після неї.