Телеграм – канали («Резидент», «Легітимний», «Крокодил» та інші) відшукали чергову «сенсацію». До них дійшла інформація, що представники «Партії Вінничан» провели зустріч зі співробітниками міжнародних моніторингових організацій, які спостерігають за процесом виборів в Україні.
З чого негайно було зроблено висновок, що Джордж Сорос шукає в Україні заміну поколінню «соросят», які не виправдали його сподівання. А тому тривають напружені перемовини з тими партіями, які проявили себе під час агітаційної кампанії. Щоб вирощувати з них нову еліту нації. Звісно, у трактуванні конспірологів з Телеграм – каналів підконтрольну глобальному світовому урядові.
Здійнята інсайдерами інформаційна хвиля щодо «Партії Вінничан» спеціально, чи випадково збіглась з черговою істеричною реакцією колись вдомого київського політика Бориса Безпалого щодо можливого об’єднання регіональних політичних партій, ідею якого було озвучено Миколою Філоновим у ЗМІ та Віктором Бронюком в ефірі телеканалу “1+1”.
А також нервовими рухами депутатів від «Слуги народу» щодо відсутності у них намірів укрупнювати області.
Безпалий, якій за свою кар’єру змінив 6, чи то 7 партій, почав обурюватись винятково тому, що у його голові просто не вкладається те, що регіони пропонують Києву конструктивні і нагальні для суспільства пропозиції, натомість столиця демонструє абсолютний дефіцит ідей.
А «слуги», коли їх ставлять перед фактом прямої мови їх лідера Корнієнка, вимушені виправдовуватися. А робити це складно, оскільки влада в Україні звикла лише наказувати і керувати. Натомість пояснювати власні дії і наміри – ні.
Чому всі ці події пов’язані?
З тим, що місцеві вибори знову оголили фундаментальну проблему загальноукраїнських політичних партій – відсутність змістовної складової. Політики центрального рівня звикли добувати місце біля бюджетної годівниці, і більше їх у цьому житті нічого не цікавило. «Зелені», які прийшли до влади в минулому році на хвилі «хайпу» проти токсичних діячів такого гатунку, дуже швидко перетворились на таких саме, як і вони – людей, яких цікавлять гроші, вплив і контроль над «схемами» і «потоками», натомість не цікавлять ідеї, програми розвитку та принципи.
І раптом – під час місцевої кампанії, коли загальнодержавні наративи не мали б використовуватися, резонанс отримує саме змістовна частина, яку озвучує «Партія Вінничан».
Не просто – як абсолютна більшість нашвидкуруч склепані місцеві «команди», представники яких розповідають, що вони щось хочуть змінити (що саме не конкретизують). І не просто визначаючи проблеми, а конкретизуючи – як ці проблеми вирішуватимуться. Що і робить вінницька партія, яка чи не перша вийшла з альтернативною і науково обґрунтованою концепцією розвитку Вінниці та Вінниччини.
Тому, дійсно, до «Партії Вінничан» виникла закономірна зацікавленість й у ЗМІ, й у Телеграм – каналів, й у міжнародних спостерігачів, які шукають в українській політиці зміст та сенс. І чи не вперше за останні роки його знайшли.
І це, звісно, страшенно дратує «гостей з минулого» та їхніх безликих партійних функціонерів.
А Сорос тут ні до чого.
