Тезу, яку ми винесли у заголовок, Валерій Коровій висловив щодо невдалої реформи місцевого самоврядування. Але її сміливо можна застосувати до всього спектру економічних та соціальних проблем Вінниччини.
Про демографічну ситуацію у сільській місцевості, комунікації з людьми, розповів журналістам вінницького видання “33 канал”, голова ГО «Ми — вінничани, доктор економічних наук Валерій Коровій.
Перш за все, Валерій Коровій детально визначив ситуацію у сільській місцевості Вінниччини.
Сьогодні в селах цілий ряд проблем. Найболючіші пов’язані з демографічною кризою. У зв’язку з умовами воєнного стану відбувається численна мобілізація чоловічого населення у селі. Якщо у Вінниці відсоток мобілізованих чоловіків не дуже помічається, то в селах — хата в хату. А ті, хто залишився, випадають з суспільства через безробіття, пияцтво… Школи закривають, лікарні закривають… І з кожним роком картина погіршується.
Якщо в 1991 році у Вінницькій області проживало 1 млн 960 тисяч мешканців і 60% з них проживали у сільській місцевості, то на початку 2020-го року на Вінниччині уже проживало трохи більше півтора мільйона жителів. Уже тоді кількість міського населення вперше перевищила сільське.
Ще один приклад: коли у 1991 році кількість дітей шкільного віку становила 240 тисяч, то на 2020 рік – у межах 160 тисяч… І спад триває й досі. Ніхто не може дати відповідь, коли демографічна ситуація зміниться. Планувалося, що основну роль тут зіграє реформа місцевого самоврядування. Але парадокс у тому, що її недосконалість і незавершеність у значній мірі відбулася в інтересах обласних центрів, а не сіл. Негативну роль тут зіграла Асоціація міст України, яка начебто постійно виступає за реформу, але фактично виступає за інтереси великих міст. І взагалі, ніхто не звертає увагу на села. Зараз візьміть будь-яку сільську громаду, де раніше було 20 сільських рад, люди там вирішували свої питання. Але через неврегульоване питання зі старостатом в одних громадах може бути 5 старостинських округів.
Невтішна ситуація і з податками. Наприклад, у сільській громаді працює промпідприємство, яке платило податки в це село. Але коли села об’єдналися, податки перераховуються в центр громади, а село залишилося без коштів. Тобто багатий став ще багатшим, а бідний — ще біднішим…
Валерій Коровій також відповів на уточнюючі запитання на тему соціально-економічного громадського стану на селі.
– Ви багато їздите по громадах. Як відбувається комунікація з людьми? Про що найбільше запитують у селах?
– Ось нещодавно отримав лист з Ольгополя. Жінка запропонувала свої рекомендації, як можна відновити сільські громади. Наприклад, залучати місцевих людей до робіт у лісосмугах, виплачувати їм за це зарплату. І порядок буде, і заробіток людям. Так і по інших видах робіт. Якраз на ці питання мають впливати органи місцевого самоврядування. Поряд з цим дописувачка запитує, чи можна залучати кошти олігархів до відновлення українських сіл. Але з власного досвіду можу сказати, що олігархи – найбільш скупі люди українського соціуму, вони готові фінансувати лише те, що дає прибуток або власні політичні амбіції.
Лише за квітень проїхав, напевно, дві третини території Вінницької області. Люблю звичайне спілкування з місцевими. Зупиняюся у маленьких сільських магазинах, стаю в чергу, і там починається діалог з людьми. Часто ставлять незручні запитання. Але в процесі розмови знаходимо порозуміння. Спілкуюся з головами громад, депутатами. Особливо цікаво спілкуватися із місцевою інтелігенцією — вчителями, лікарями, працівниками культури, журналістами колишніх районних газет. Після такого живого спілкування розумію, що назріває серйозний соціальний конфлікт між політичними елітами та простими людьми.
– Чи є вихід із ситуації?
– Є! Відродження України має починатися з села. Потрібно чітко говорити про відновлення країни після війни, а саме – про відновлення сіл. Не просто говорити про освіту, а про розвиток освіти в сільських місцевостях. Не просто говорити про охорону здоров’я, а про медицину в селах. Не просто говорити про систему комунікацій та інформаційних технологій, а доступ у сільській місцевості до цих технологій.
Ось зараз у селах підіймають питання релігійних споруд УПЦ (МП) на території громад. Зокрема люди висловлюють свою позицію. І це питання хоч і болюче, але потребує негайного вирішення, щоб не виникало гострих ситуацій навколо церков. Не хотів би, щоб на Вінниччині міжконфесійні відносини переростали у кримінальний незаконний спосіб.
-Чи не найбільше скарг саме на сімейні клани, сімейні підряди на місцях, де родичі чи куми формують політику в сільській місцевості — про їхні посади, зарплати, премії, землі. Вам про це відомо?
– Так, такі питання лише загострилися внаслідок недосконалої реформи самоврядування. А тепер, коли громади отримали право на земельні правовідносини, то оцим сімейним кланам, родичам і людям з їхнього оточення ще й почали роздавати по 2 га землі. Дерибаняться цілі поля, які потім продаються… Тоді як ветерани бойових дій не можуть отримати бажані ділянки.
Вкрай негативну роль зіграло те, що вибори до громад у сільських місцевостях відбувалися на партійній основі замість мажоритарки.
Зараз в Оратові та деяких інших громадах почали застосовувати імперативні мандати, щоб впроваджувати політику партії, а не людей. А такими діями вони лише озлоблюють місцевих жителів і дестабілізують ситуацію. Знаю, що декількох депутатів в Оратові позбавляють мандата. Але нехай краще звернуть увагу на козятинських. Там вже 5 сесій не можуть скликати, чому ж не застосовують імперативний мандат? І в Бершаді непроста ситуація: об’єдналися з колишніми регіоналами та влаштовують політичні ігрища. Але наші мудрі люди все це бачать і готові боротися за своє.
