Валерій Вікторович Коровій, будучи головою обласної державної адміністрації, часто полюбляв нагадувати, що багато проблем вирішити не може, оскільки є «лише» головою ОДА, а не всесильним «генерал-губернатором». Тобто, діє винятково у межах власних повноважень.
Тим більш категорично він відмежовувався і від загальнополітичних питань, зазначаючи, що його справа господарська, а у публічну політику нехай граються ті, кому немає чого робити.
Якщо завершувати опис іміджу державного діяча, який намагався утвердити у громадській думці Валерій Вікторович та його оточення, то не можна згадати про ще один штрих.
Тодішній голова Вінницької ОДА постійного наголошував, що зробить все, від нього залежне, аби усі виборчі процеси відбувалися чесно, демократично, по-закону і без жодного адміністративного ресурсу.
Бажаючі знайти підтвердження, можуть продивитися інтерв’ю з ним за останні роки (а таких дописів багато). Ми ж дамо лише одну цитату, аналіз якої буде наведено ближче до кінця цієї статті.
Наведені нижче протиріччя між цими благими намірами та реальним станом справ, а також тими зусиллями, які В. В. Коровій намагався докласти для впливу на ситуацію, є настільки характерним описом ментальності вінницького провінційного політикуму, що його можна розглянути й детальніше. Тим більше, що значний масив фактів ексгубернатор озвучив у нещодавньому інтерв’ю «з перших вуст».
Підтвердження.
Цитата: «– Це правда, що саме Петро Порошенко дав команду свого часу обрати Анатолія Олійника головою Вінницької обласної ради? Чому ви погодились на цей не найкращий кадровий варіант?
«Підступні депутати, довірливий і наївний президент, недолуга «партія Порошенка», – такими постають реалії кінця 2015-го року в описові Валерія Коровія.
Але без відповіді залишається низка питань.
Хіба сам Коровій не був першим номером в обласному списку «БПП», від якого він сьогодні так старанно відхрещується, і не мав впливу на ситуації?
Для чого тоді розмови про торги з «БПП» та «радикалами»?
Навіщо казка про умови для обрання: «…лише завдяки…», якщо за деякий час з керівництва обласної ради посунули представницю «Батьківщини», а депутата від «РПЛ» змінили на іншого?
У якості кого Валерій Вікторович вів переговорний процес – у якості рядового депутата обласної ради, адже лідером фракції він не був, чи голови ОДА?
Тоді це пряме порушення ст. 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»:
Валерій Коровій проти «договорняків»?
А це тоді що:
Громадськість про це знала?
Нарешті, читач може здивуватися: «Ну, «договорняки» – це зрозуміло, куди без них. А де тут «кидалово»? Тим більше, у виконанні Валерія Коровія»?
Ось де: у коментарях лідерки обласної «Батьківщини» Людмили Щербаківської. Тут і тут.
Підтвердження.
В інтерв’ю. Але з намаганням виправдатися.
«– Багато хто вважає, що управління ОДА багато хто вважає офіційним «дахом» чисельних схем, відкатів та вирішення питань власного бізнесу окремими посадовцями? Як ви до цього ставитесь?
Фраза про «загальну ауру» – це про те, що корупція так вкоренилася в ОДА, що її звідти неможливо вижити, або про те, що громада безпідставно звинувачує чесних і непідкупних чиновників?
Прямої відповіді немає, але є визнання, що до підписання згадуваного розпорядження керівники департаментів «сиділи» на «схемах». І «тирили» навіть дрібні гроші на закупівлі канцелярії.
А реакція у вигляді звільнення?
Реакції немає, а є обвинувачення на адресу тих, хто намагається про цю корупцію розповісти.
Підтвердження.
З чим важко погодитися? З тим, що будь-які спроби втручання у виборчу кампанію з використанням службового становища є незаконними?
На жаль, такою є ментальність старої політичної вінницької школи.
Діяти у власних інтересах, виконуючи вказівки столичного керівництва, або покриваючи подільників, з якими є тісний корпоративний зв’язок.
Ігнорувати громадськість.
Гратися у підкилимні ігри і влаштовувати «договорняки».
Не виконувати зобов’язання, навіть взяті на себе у рамках цих «договорняків».
Закономірно програти вибори.
І намагатися знову щосили влізти на жадане чиновницьке крісло під розповіді, що «все було добре, а далі буде ще краще».
P.S. Одним з найбільших чеснот політика, якщо такі взагалі можуть бути, є вміння вчасно піти на пенсію.
Валерій Вікторович Коровій цього, судячи з усього, досі не зрозумів.
Автор: Сергій Негодун
