Вінничанин пише по віршу кожного дня війни

Понад 370 поетичних творів, присвячених боротьбі українського народу за свободу й незалежність та протистоянню російському вторгненню, написав вінничанин В’ячеслав Данилюк. Чоловік родом з Оратівської громади.

Ідея щодня писати вірші виникла, каже, спонтанно. А після документування воєнних злочинів у Бородянці на Київщині вирішив продовжувати “писати літопис війни”, – про це повідомило Суспільне.

В умовах сьогодення та повномасштабного російського вторгнення немає такого українця, якого б не торгнулася війна, каже В’ячеслав Данилюк.

«Безумовно, що у кожного з нас болить, кожного по живому рве війна, завдаючи щодня нові важкі рани. От і я не зміг залишитися осторонь у той час, як наші захисники та захисниці під шквалами куль та обстрілів, змінивши свій звичний уклад життя, щодня та щоночі зупиняють бездумні та підлі удари ворога, даючи гідну відсіч, оберігаючи наше майбутнє, та розпочав, так мовити, свою маленьку літературну битву з російською чумою», – каже В’ячеслав Данилюк.

Ідея щодня писати вірші виникла спонтанно, поштовхом для цього стала війна.

«І перші подвиги українських оборонців: про матроса-сапера Віталія Скакуна, який підірвав Генічеський міст разом із собою, щоб зупинити просування російської танкової колони, про пілота-винищувача “Привид Києва”, що в українському небі збивав російські літаки, і відомих українських прикордонників з острова Зміїний з крилатою фразою у відповідь російському кораблю та їхній прояв сміливості та відваги. Всі ці події відображені в перших віршах”, — розповідає В’ячеслав Данилюк.

У наступних віршах поет описував приблизно в хронологічній послідовності події, що відбувалися в країні: постійні обстріли Харкова, Житомира, Херсона, приліт ворожих ракет у Білу Церкву, захоплення Запорізької АЕС та міста Енергодар, руйнація пологового відділення дитячої лікарні та драмтеатру в Маріуполі.

Після відступу російських військ та звільнення Київщини від окупантів наприкінці березня, з 13 квітня по 15 травня 2022 В’ячеслав Данилюк був у службовому відрядженні у селищі Бородянка, що на Київщині. Там документував воєнні злочини.

«Побувавши біля пам’ятника Т. Г. Шевченку в центрі селища Бородянка, що став символом незламності та міцності українського народу, що разом з мешканцями населеного пункту пережив окупацію та якому варвари вистрілили в голову, поспілкувавшися з місцевим населенням, я не зміг уже зупинитися та продовжував писати літопис війни кожного дня, розміщуючи свої вірші на особистій сторінці в соціальній мережі Facebook та на сайті “Поезія Вільних” Міністерства культури та інформаційної політики України», – говорить В’ячеслав.

В творчому доробку В’ячеслава Данилюка налічується понад 370 поетичних творів, присвячених боротьбі українського народу за свободу та незалежність, протистоянню російському вторгненню. По закінченню війни чоловік планує видати збірку.

Останні вірші, будуть про закінчення війни та перемогу України.

День Триста Шістдесят Восьмий

Не здолати мене у щоденній війні,
Україна живе у мені,
Йду вперед по мінованій рідній землі,
Я у будні та у вихідні.
Й як не важко мені у моїй стороні,
Пам’ятаю й нагадую те,
Коли здамся, зламаюсь, сховаюсь в тіні,
Легше мені сто раз не буде.
Я майбутнє з собою на плечах несу,
Й знаю вірно що завтра прийде,
Об’єднаю в одну Україну я всю
Коли ворог повсюди впаде.

В’ячеслав Данилюк

Колаж Суспільне Вінниця