25 лютого 2022 року вінничанин Роман, не вагаючись ані хвилини, прийшов до військкомату. Його рішення було твердим і остаточним, попри здивування друзів і знайомих.
Про те, як чоловік пішов на війну, а потім опинився у лавах прикордонників, розповіли на сторінці Могилів-Подільського прикордонного загону.
Роман родом із Вінниці. Йому 41 рік. До початку повномасштабної війни він жив звичним, мирним життям і розвивав власну справу: будував металокаркаси та виготовляв кузови для самоскидів. Під його керівництвом працював колектив із сорока людей, і здавалося, що майбутнє сплановане наперед. Саме напередодні вторгнення росії він готувався до великого проєкту, який міг вивести компанію на новий рівень. Роман виграв тендер на будівництво масштабного об’єкта, що, за іронією долі, знаходився на Запоріжжі – там, де йому згодом довелося воювати.
Спочатку – «Добробат» і чотири місяці на Херсонщині: перший бойовий досвід, поранення, реабілітація. Здавалось, можна повернутись до мирного життя. Та все змінила трагедія, про яку дізнався з новин: удар російської ракети по Дніпру забрав життя десятків мирних жителів, серед них чимало дітей. Для Романа це стало болісним сигналом і тоді він зрозумів: відходити вбік не має права.
На початку 2024 року він звільнився зі служби. Спробував повернутися до свого бізнесу, але це виявилося непросто. Більшість хлопців із його колективу теж пішли служити, а зібрати нову команду не вдалося. Та, можливо, річ була не лише в обставинах, адже й сам Роман не відпускав думку про повернення у стрій.
Саме це відчуття стало визначальним. Якось він приїхав до одного з підрозділів Могилів-Подільського прикордонного загону. Спілкувався з хлопцями, розпитував про умови й особливості служби. Рішення визріло остаточно: він має бути серед них. Сьогодні «Шеф» – вже прикордонник. Він знову у строю, поруч із новими побратимами, але з тією ж метою – захищати країну.
