Старший лейтенант Єгор Болховітін, учасник російсько-української війни був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Чоловік добровільно взяв до рук зброю на початку повномасштабного вторгнення, 28 лютого 2022 року був зарахований до лав ЗСУ. Рік провів у зоні бойових дій.
На фронті воїн пройшов шлях від командира взводу до командира розвідгрупи. Розвідгрупа Єгора Болховітіна успішно виконувала бойові завдання в тилу ворога на Донбасі. Під час одного з бойових завдань офіцер отримав поранення. У зв’язку з травмою військового було переведено на службу за місцем проживання. Наразі Єгор проходить службу у Вінницькому ОМТЦК та СП.
Журналісти «Новини Вінниці» поспілкувались з військовим та дізнались про його бойовий досвід.
«Я зразу знав, що стану на захист свого дому. Це навіть не підлягало ніяким обговоренням. Щойно почалось вторгнення, зібрав дружину і старшу доньку, довіз до кордону в Могилів-Подільському, відправив їх. Наступного дня подався до військкомату. Я не радився ні з ким що мені робити, бо це мій обов’язок. Так, я цивільна людина, не мав жодного бойового досвіду. Проте закінчив військову кафедру, отримав звання, давав присягу на вірність народу України. Я повинен був захистити свою сім’ю, свій дім і свою Вінницю. Бо якщо не зупинити ворога там, то дуже скоро орки будуть тут біля дому кожного вінничанина», – розповідає Єгор Болховітін.
Тоді, ще молодший лейтенант, потрапив до Вінницького 1-го окремого стрілецького батальйону. Після злагодження, у квітні 2022 року, батальйон прибув на Донбас.
Фронтові будні військовий згадує з усмішкою. Каже там щастя відчувається інакше, а радість приносять дуже прості речі.
Коли хлопці лише приїхали на Донбас, то мусили відступати від Лиману, але вже за пів року ЗСУ повернули контроль над містом. Власне у звільненні Лиману брав участь також наш 1-й ОСБ.

Ця нагорода для мене як нагадування про те, що я пройшов. Напевно заради того, щоб у мене народилась моя маленька дочка Віра. Сім’я – це те, що тримає дуже на плаву. Коли був там у пеклі тільки й думав як я повернусь до них. Ненависть до ворога – це вторинне, перше за що я воював – це любов до своїх рідних та до свого дому», – розповів старший лейтенант ЗСУ Єгор Болховітін.














