У будинку для незрячих, який розташований напроти Вінницького підприємства Українського товариства сліпих (УТОС), обладнали бомбосховище.
Власне, його тут відновили, бо колись на місці будинку для незрячих й було бомбосховище. Воно з часом перетворилося у підвал багатоповерхівки, причому доволі захаращений.
Війна все змінила – там облаштували не просто укриття від бомб і ракет, а й затишне місце для відпочинку людей з особливими потребами.
Головним натхненником проекту виступила незряча солістка і художній керівник рок-гурту «Мій дотик» Анна Матвєєва, а головним виконавцем робіт став її чоловік Богдан. Він – будівельник, який має «золоті» руки.
В бомбосховищі, аби зменшити рівень вологи, переобладнали вентиляцію, для її відновлення довелося забрати кілька цеглин та встановити трубу у отвір, який залишився зі старих часів.
Тим часом мешканці будинку навели лад у своїх підвальних коморах, де вони тримали консервацію. А деякі принесли туди й матраци для ночівлі.
В коридорі укриття поставили стільці, табуретки та лавочки. Створили дитячий куточок, де малеча малює та читає, займається дартсом та настільними іграми. Керівництво Вінницького підприємства УТОС виділило електрочайник.
Окремо у бомбосховищі облаштували місце, де мешканці можуть зберігати питну воду, крупу, сіль, цукор, свічки тощо. Тобто мінімальний стратегічний запас.
Активісти зробили надійні замки до укриття, аби там можна було закритися. Підготували пару мішків із піском, вогнегасник. Все це на випадок непередбачуваних подій під час війни із РФ. Більшість із цих робіт виконували зрячі, але люди із вадами зору їм активно допомагали.
Після останніх обстрілів міста до укриття у своєму будинку стало ходити набагато більше незрячих та членів їхніх родин. Наразі це майже 50 осіб. Хоча частина сімей із дітьми вже виїхала за кордон.