Ірментруда (Германтруда) (825-869), донька графа Орлеанського Едо, стала першою дружиною Карла ІІ Лисого, короля Західного Франкського королівства у непростий час для нащадків Карла Великого.
Про це розповідають на офіційній сторінці художнього музею у мережі Фейсбук.
Карл ІІ (823-877) усе своє життя воював, намагаючись захистити та збільшити свої володіння: у 20 років, за Верденською угодою, отримав західні території колишньої імперії свого діда Карла Великого (за виключенням східного кордону – це фактично територія сучасної Франції); після смерті старшого брата Лотаря захватив корону Італії, а коли не стало іншого брата, Людовіка Німецького, боровся і за його корону. До цього слід додати набіги норманів та заколоти у володіннях Карла.
При дворі Карла ІІ Лисого жив видатний християнський філософ Іоанн Еріугена, який знав королеву Ірментруду. Він називав дружину Карла сильною жінкою та вихваляв її цноту й благочестя. Четверо з одинадцяти дітей королеви присвятили себе Богу, чоловік доручив опікуватися абатством Шеллес. Ірментруда листувалась із Герибольдом, єпископом Осерським, єпископом Лаона Пардуло, папою Миколою І, архієпископом Реймським Хінкмаром. У цих листах обговорюються питання політики, релігії, приватні справи. Так, Микола І у жовтні 863 року написав Ірментруді листа, у якому йдеться про справу єпископа Роланда, а за рік папа висловив вдячність королеві за надіслані подарунки, порівнюючи її з царицею Савською. Серед адресатів королеви був також архієпископ Реймський Хінкмар, один із найбільш освічених людей епохи Каролінгів, людина з найближчого оточення Карла ІІ. У листі, написаному наприкінці 848 року або у 851році, архієпископ звертається до Ірментруди з проханням сприяти «правильній поведінці» короля Карла на запланованій зустрічі з його старшим братом Лотарем.
Зазначимо, що титул королеви Ірментруда отримала лише після двадцяти років шлюбу, у серпні 866 року. А невдовзі вона залишила двір та оселилась у бенедиктинському абатстві Хаснон у Валансьєні (звернуть увагу: на мініатюрі королева зображена без корони, замість неї голова жінки покрита шаллю). Цей вчинок пояснюють тим, що Карл ІІ стратив бунтівного брата Ірментруди та закохався у сестру короля Провансу Ришильду, свою майбутню другу дружину.
Але це станеться вже після смерті Ірментруди у 869 році. Похована королева Ірментруда у базиліці Сен-Дені.
